Буртись! меж., выражающее быстрое паденіе. Дядина заходилась лягати спати, і я вже розбіралась, аж щось буртись у город, буртись, а послі ліса трісь!
Гідний, -а, -е = годний. Настели мі опанчу, бо я того гідна.
Заска́блювати, -люю, -єш, сов. в. заска́би́ти, -блю, -биш, гл. Занозить.
Кагат, -ту, м. Куча. Кагат кавунів, кагат соли. То-же о рыбѣ: куча рыбы, особымъ образомъ сложенной и прикрытой камышемъ (на Дону).
Корінчастий, -а, -е. = корінистий. Хрін корінчастий.
Невдатно нар. Неумѣло, неудачно.
Підборіддя, -дя, с.
1) Подбородокъ. Теодося схилила голову, закриваючи носом усе підборіддя.
2) Часть уздечки: полоса вокругъ шеи.
Побурити, -рю, -риш, гл. Разрыть, разорить, разбросать. Побурять свині зерно.
Скринник, -ка, м. Сундучникъ, дѣлающій сундуки.
Стулятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. стулитися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Складываться, сложиться вмѣстѣ, сжиматься, сжаться, прижиматься, прижаться другъ къ другу. Чи так у вас, як у нас на березі колючки? Чи так у вас, як у нас стуляються губочки? Дід трохи притомивсь, вже і торба з запасом стулилась.
2) О человѣкѣ, животномъ: съеживаться, съежиться. — плечима. Пожать плечами. Стуливсь плечима та й пішов.
