Амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Білявша, -ші, ж. Насѣк. Libellula, стрекоза.
Задьо́р, -ру, м. Причина къ ссорѣ, дракѣ. Задьор між їми є.
Ільнувати, -ну́ю, -єш, гл. = льнувати.
Помарніти, -ні́ю, -єш, гл. Увянуть, похудѣть, зачахнуть, подурнѣть. Боже небо голубеє і те помарніло.
Правда, -ди, ж. Правда, истина. Все згине, тільки правда зостанеться. Вона мене вірно любить, вона мені правду скаже. Ой не по правді, мій миленький, зо мною живеш. на правду сказати. По правдѣ сказать. Бо те тепер, на правду сказати, що рідко де доброго чувати. Ум. правди́ця, правдонька, правдочка. Тілько в дівоньках правдиці, кілько в коновках водиці. Ніхто мені без милої правдоньки не скаже. Скільки в решеті дірочок, стільки, у їх правдочок. Кілько в решеті водиці, тілько парубкам, привдиці.
Самоїстність, -ности, ж. = самостайність.
Скалкуватий, -а, -е. Имѣющій острые края. Скалкуваті камінці.
Стрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. стрінути, стріти, стріну, -неш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Як вовк: що стрів, те ззів.
Ступляй, -ляя, м. = ступінь.
