Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Без підпалу й дрова не горять. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. 5) Горю́-горю́ пень. Присловье въ игрѣ въ щітки.
Жи́тниця, -ці, ж. Ржаная солома.
Мазу́н, -на, м. Баловень, любимець. Чи батьків синок, чи материн мазун? Ум. мазуне́ць, мазунчик. Він у мене один син — мазунець.
Позростатися, -таємося, -єтеся, гл. Срастись (во множествѣ). Кущі глоду, терну і шипшини позростались ніби. 111.
Попережовкати, -каємо, -єте, гл. Пожелтѣть (во множествѣ). Огірки попережовкали і солити негодящі.
Поперекрадати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и перекрасти, но во множествѣ. Оттакої: злодії в злодіїв поперекрадали.
Свердел, -дла, м. Буравъ. Бере жінку, рескаль, лопату і сокиру і свердел — ідуть заробляти.
2) = сохар.
Сухарик, -ка, м.
1) Ум. отъ сухарь.
2) Родъ узора въ вышивкѣ.
Ходжай, -джая, м. Ходокъ. З його ходжай не дуже добрий.
Цмин, -ну, м. Раст. а) Тминъ, Carum Carvi. б) — розовий. Antennaria dioica Gärtn.
