Бурмистер, -стра, м. Бургомистръ.
Грубия́нство, -ва, с. Грубость; грубіянство. Прохали простити їх грубиянство. Грубиянство дике.
Допе́вне нар. Навѣрное, точно.
Задиха́тися 2, -ха́юся, -єшся, гл. Задыхаться. Трясучи головою і задихаючись, переказує.
Запали́хвіст, -хвоста, м. пт. = горихвіст.
Змісити, -шу́, -сиш, гл. Смѣсить. Кров з піском змісили.
Об пред. Если стоящее предъ об слово оканчивается гласной (особенно: а, о, у), то о часто выпадаетъ. Ударив рукою 'б лавку.
1) Съ винит. падежемъ: при обозначенія предмета, на который направлено дѣйствіе: о, объ. Ой піду я утоплюся, чи об камінь розіб'юся.
2) Съ мѣстнымъ или дательнымъ падеж. а) при обозначеніи времени дѣйствія: на, объ, въ, около. Об Різдві. Крий, Боже, народу якого там зібралось! Як об Іллі в Ромні. Об Миколі продасть кобилу. Вітерець схопивсь об обідній порі. Жду, не діждусь, як об весні ластівки. б) при обозначеніи количества, мѣры и принадлежности опредѣляемаго предмета: о, об. Летів птах об восьми ногах. Купи черевички малі невеличкі й об нозі.
Потовктися, -чуся, -че́шся, гл.
1) Потолочься, побиться. Потовчуться дорогою всі горшки, миски, макітри.
2) Потолочься нѣкоторое время.
Пузиритися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Вздуваться пузырями. Отце поганая багнюка, глянь, пузириться як. 2) Дуться.
Скік II, ско́ку, м. 1) Скачокъ, прыжокъ. Да високі скоки в сороки. То скоком, то боком. На новий, рік прибавилось дня на заячий скік. 2) Танецъ. Ой гвалт, не до скоку! Чаще во мн. ч. Всюди скоки та музики. 3) мн. Ноги у зайца. 4) мн. Торчащіе изъ воды камни. Пороги въ рѣкѣ. Досвідчений керманич... зна.... всі скоки у воді, о які розбитися може дараба.
