Випитуватися, -туюся, -єшся, сов. в. випитатися, -таюся, -єшся, гл. Разспрашивать, разспросить. Сидить хлопець коло дійки та й ся випитує.
Гойда! меж. отъ гл. гойдати, выражающее качаніе. Въ колыбельныхъ пѣсняхъ: А-а, гойда! Чужа мати пойда! Ой ну люлі, гойда.
Мисчі́вка, -ки, ж. Синяя глина, изъ которой дѣлаются миски.
Пашнина, -ни, ж. Хлѣбное зерно.
Підмісити, -шу́, -сиш, гл. Подмѣсить. Глини мало підміси.
Позашморгувати, -гую, -єш, гл. Затянуть (петли и пр. во множествѣ).
Соняшничиння, -ня, с. соб. Стебли подсолнечника.
Теленка, -ки, ж. Пастушья свирѣль изъ бузины или вербы безъ боковыхъ дырокъ. Ум. теле́ночка.
Тітка, -ки, ж.
1) Тетка. Дядько не батько, а тітка не мати. Ноя.
2) Всякая замужняя женщина. Тітко! а де тут Тарасова хата?
3) Лихорадка. Ум. тітонька, тіточка. Мандрівочка — рідна тіточка.
Хвіть! меж.
1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть!
2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду.
3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину — хвіть-хвіть, — уже боржій і з хати. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, — оттакий то кінь. Хвіть другого по пиці.
