Збача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. зба́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Извинять, извинить. Нехай тобі Бог звидить і збачить. От же Господь їй, лиходійці, сього й не збачив: хоч не скірен, та влучен. 2) Замѣчать, замѣтить, увидѣть.
Колісчатко, -ка, с. Ум. отъ колісча́. 1) Рѣзецъ для тѣста. 2) мн. Родъ прошвы или вышивки на бѣльѣ.
Лу́б'я, -б'я, с. Кора, снятая съ дерева большими кусками. Ти йому образи, а він тобі луб'я. старе луб'я, а также и просто луб'я. Старый, старая (о человѣкѣ). Та він уже старе луб'я! — А ну, луб'я, йди сюди! (старий до старої, а стара тоді одказує): — Бач, як тепер, то і луб'я, а колись, то й голуб'я.
Ма́сниця, -ці, ж. Масленица. Почекайте, вареники, прийде на вас масниця! Ум. масничка.
Нільга нар. Нельзя. Одно я серце маю, — нільга ним ділиться.
Обпивало, -ла, м. Много пьющій.
Поборонити, -ню́, -ниш, гл. Запретить. Не поборони, батеньку, хоч за возом побігти. Скілько хоч куштуй, ніхто тобі й не поборонить.
Стригун, -на, м. Годовалый лошонокъ, у котораго стригутъ гриву. Ум. стригунець.
Улій, улія, м. = вулій. Ум. у́лійок. Новенькі улійки лаштує на нові рої.
Шмарколиз, -за, м. Подлизывающій свои сопли.
