Виполювати 2, -люю, -єш, сов. в. виполоти, -лю, -леш, гл. Выпалывать, выполоть. Заходивсь коло того проса.... виполов його гарно.
Довба́ло, -ла, м. 1) Долбящій что нибудь. 2) Дятелъ.
Дові́дний, -а, -е. Доказательный.
Души́стяй, -а, -е. = духовитий. души́стий богу́н. Раст. Daphne Cneorum. души́сті васи́льки. Раст. Ocimum basilicum. души́сті гвозди́ки. Раст. Dianthus Caryophyllus. души́стий горо́шок. Раст. Lathyrus odoratus. души́ста не́хворощ. Раст. Artemisia annua. души́ста фія́лка. Viola odorata.
Лянни́й, -а, -е. Льняной. Сам рано встає — мене не будить до кужеля лянного. Полотенце на станок лянне.
Поважити, -жу, -жиш, гл.
1) Взвѣсить многое).
2) Уважить. Поважив її Василь — оддав (їй хустку).
Порозважувати, -жую, -єш, гл. Развѣсить (на вѣсахъ, во множествѣ).
Слина, -ни, ж. Слюна. Твої гроші роскотяться так, як слина. Ум. слинка, сли́ночка. Нашому маляті лиш слинку ковтати.
Табунників, -кова, -ве Принадлежащій табунщику.
Чура, -ри, м. = джура 1. То козак йому промовляє: «Чуро мій, чуро, вірний слуго!» Ой як крикнув козак Нечай на чуру малого: «Сідлай, чуро, коня мого, а собі другого».
