кривитися
Кривитися, -влю́ся, -вишся, гл. 1) Искривляться. Чобіт привиться. 2) Кривиться, дѣлать гримасу. Матері, батьки кривились. Хто п'є, тон кривиться; кому не дають, той дивиться.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 304.
Том 2, ст. 304.