Гранчи́ти, -чу, -чиш, гл. = Грінчити.
Дігтя́р, -ра́, м. Дегтярникъ. Дігтяр і смердить дігтем.
Заво́зити, -жу, -зиш, сов. в. завезти́, -зу, -зе́ш, гл. 1) Завозить, завезти куда нибудь далеко. Чоловіче мій, дружино моя! завіз ти мене, де роду нема, де роду нема, та все чужина. Він не хотів його убивать, да завіз його в ліс. Почали дорікати Колумбові, що завіз їх ка-зна куди. Ком. І. 54. 2) Привозить, привезти. Степом їду, — степ широкий, дорога смутненька, — завези мене, сивий коню, де моя миленька. 3) Ввозить, ввезти во внутрь чего-либо. Завези воза в возівню. 4) Доставлять, доставить, завозить, завезти что по пути. Із Одеси преславної завезли чуму.
Збіч, збо́чу, м. Склонъ (горы). Наближився він до збочу гори Оливної. .
Мику́литися, -люся, -лишся, гл. Мяться; вилять; хитрить. Усі бояться, микуляться, — чи йти, чи ні? Ич бісова коняка! шоб же рівно йти по дорозі, — ні, вона микулиться туди та сюди та й край!
Навишу́кувати, -кую, -єш, гл. Выискать (многое).
Приленути, -ну́, -не́ш, гл. = прилинути. Ой прийди або прилени ти соколоньком до мене.
Пробуркати, -ся. Cм. пробуркувати, -ся.
Спрягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. спрягти́ся, -жу́ся, -же́шся, гл.
1) Спрягаться, запрягать, запречь вмѣстѣ, напр. воловъ для пахоты. Як у кого нема на плуг волів, то спрягається з ким. Було в нас два воли, — спряжуться з сусідом
2) Соединяться, соединиться. Був собі котик та півник, да спряглися жить.
Шовковина, -ни, ж. Шелковая нитка. Бродінь їй ув уха червону шовковину.
