Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кривдити

Кривдити, -джу, -диш, гл. Обижать. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 303.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРИВДИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРИВДИТИ"
Безгубий, -а, -е. Не имѣющій губъ.
Глимання, -ня, с. Глотаніе, жадное проглатываніе.
Губи́тися, -блю́ся, -бишся, гл. 1) Погубляться. 2) Теряться. Не губись там од неї, бо город великий. Зміев. у.
Гу́сельниця, -ці, ж. Гусеница. Вх. Пч. I. 6.
Конечний, -а, -е. Непремѣнный, неизбѣжный, безотлагательный.
Пирх! меж. для выраж. вылета. Я до куща — коли відтіля пи-и-р-рх! Грин. I. 224.
Понаплітати, -та́ю, -єш, гл. Наплесть (во множествѣ).
Рійба, -би, ж. Роеніе, время роенія пчелъ. Черк. у. Вже сонечко дошкуляє — отто рійба піде. Подольск. г.
Страмний, -а, -е. Неприличный, стыдный, срамной. Та й дочитались же до такого страмного. О. 1862. VI. 42.
Чулість, -лости, ж. Чувствительность, нѣжность.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРИВДИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.