Городови́к, -ка́, м. 1) Горожанинъ, мѣщанинъ. 2) Такъ называютъ въ Херсонской и Екатеринославской губерніяхъ полтавцевъ и черниговцевъ. Черноморцы такъ называютъ жителей Украины.
За́ячина, -ни, ж. Мясо зайца. Оскоромитися хоть заячиною.
Зѓарбати, -баю, -єш, гл. 1) Отнять насильно. 2) Схватить. Згарбали злодія у коморі.
Копійка, -ки, ж.
1) Копейка. У Попівці хліб по копійці, у Перекопі хліб по копі.
2) Деньги, капиталъ. Скотинку попродала і стала собі з копійки жити. Як стали хазяйнувать, так де та й копійка набралась! Зараз і почав скуповувать землю. Ум. копієчка. А я оддала братові всі до копієчки, що взяла за худобу.
Наскінчу нар. Въ концѣ, наконецъ. Наскінчу схопила себе обіруч за лиця. бути наскінчу. Приходить къ концу. А на дворі тим часом січень... був наскінчу.
Півтретя числ. Два съ половиной.
Підберезник, -ка, м. Порода грибовъ.
Ручно, руїнно, нар. = зручно. Вам би радіти, що так виходить ручно. Вони тут часто бувають, то їм і рушно сказати батюшці, а мені далеко ходити.
Сюрчання, -ня, с.
1) Жужжаніе, трескъ (насѣкомыхъ). Докучне сюрчання травяних коників.
2) Жужжаніе (веретена).
Циган, -на, м.
1) Цыганъ. Ласі, як циган на сало. На те циган кліщі держить, щоб у руки не попекло.
2) У гуцуловъ: кузнецъ.
3) Участвующій въ свадебномъ обрядѣ, наз. циганщина. Cм. Родъ игры въ карты, въ которой осмѣивается крестьянское начальство и конокрадство; трефовая масть имѣетъ здѣсь особыя названія: тузъ наз. голова, король — старшина, дама — писарь, валетъ — циган, десятка — десятник, шестерка — кобила. Ум. циганочок, циганчик. Ой цигане, циганочку, яка ж твоя віра?
