Відболіти, -лю, -лиш, гл.
1) Проболѣть, поболѣть. Будуть же. бити, то за кожен стрючок (гороху краденого) відболить.
2) Переболѣть.
3) Отгнить. Цей ніготь у мене відболів, та новий виріс.
Го́ни, -гін, го́нів и го́ней, м. и ж. мн. Первоначально: длина вспаханнаго поля: вспаханный участокъ въ длину; а затѣмъ, мѣра поля и вообще пространства въ длину различной величины отъ 60 саж., и болѣе: до́брі го́ни — 120 саж., сере́дні — 80 саж., невели́кі — 60 саж. Въ Одесскомъ уѣздѣ до 160 саж. Орав нага переліг і потом обливався.... А гони гнав та й гнав, назад не озирався. Пішли вони по первому покосові до половини гін. Чия пшениця, що довгії гони? Це ж того козака, що чорнії брови. Пройшовши відсіль гонів двоє.... Прудко біжить та річка гоней із двадцять. Ум. Гінки́, гіночки́. Їдні гінки засіяв пшеницею.
Забожи́тися, -жу́ся, -жишся, гл. Забожиться. Хоч, як козак забожиться, — не йми, дівко, віри.
Замаха́йло, -ла, с. Въ загадкѣ: хвостъ четвероногаго животнаго. Штири тики, два патики, сьоме замахайло. (Віл).
Заткну́ти Cм. затикати.
Зачита́ти, -та́ю, -єш, гл. Зачитать, начать читать. Письма принесли і всі тихенько зачитали.
Обридно нар. = обридливо.
Повнаджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Повадиться (о многихъ).
Пройда, -ди, об. Пройдоха. У якесь там село прислали нового паламаря, та такого пройду. А ти, пройдо всесвітня, твоїх рук нічого не мине!
Тручатися, -ча́юся, -єшся, гл. Толкать другъ друга. Плигали, дрочились, тручались.
