Буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла.
Ким'ях, -ха, м. = кімнях, кім'ях.
Ліпш, ліпше, нар. Лучше. Ой листи писати — будуть люде знати: ліпш самому сісти поїхати. Я милого ліпше люблю, як мама дитину. Ум. ліпшенько.
Надтеса́ти Cм. надтісувати.
Перепинити, -ся. Cм. перепиняти, -ся.
Пляшувати, -шую, -єш, гл. У кожевниковъ: очищать овчину отъ мездры.
Попелиця, -ці, ж. Насѣк. Aphis brassicae, капустная тля. Попелиця на капусті. Попелиця напала на капусту.
Пущальний, -а, -е. Мясопустный.
Робачок, -чка, м. Ум. отъ робак.
Тигрів, -рова, -ве Принадлежащій, относящійся къ тигру.
