Відважувати, -жую, -єш, сов. в. відважити, -жу, -жиш, гл. 1) Отвѣшивать, отвѣсить. Відваж соли. — бебеха. Дать тумака, отвѣсить ударь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? 2) — жизнь, життя. Рисковать, рискнуть жизнью. Оддала б тепер Леся душу, аби оборонить од смерти козака, що так щиро одважив за неї свою жизнь.
Дара́ 2, -ри́, ж. 1) Антидоръ. 2) Причастіе. Не говівши дару ковтнув.
Дрімли́виці, -виць, ж. мн. Расположеніе къ дремотѣ, дремота. На мого сина дрімливиці, сонливиці і сплячки.
Космик, -ка, ж. Ум. отъ косом.
Лі́ньки, -ків, м. мн. = лінощі. За ліньками нічого не зробив.
Неприятельство, -ва, с. Вражда, непріязнь.
Позасідати, -даємо, -єте, гл. Занять мѣсто, сѣвъ (о многихъ). Ходи до хати та що з'їдж! Війшов до хати, позасідали. Вже до обіду позасідали.
Розливатися, -ва́юся, -єшся, сов. в. розлитися, -зіллюся, -ллєшся, гл. Разливаться, разлиться, проливаться, пролиться. Ви, дрібнії сльози, ви розливайтеся. Иноді не втерпить і розіллється гіркими словами.
Чудородний, -а, -е. = чудернастий. Чудородна людина.
Шурка, -ки, ж. Мѣра дерева для гонки смолы.
