Виставати, -стаю, -єш, сов. в. вистати, -стану, -неш, гл.
1) Быть достаточнымъ ставать, стать. Употребляется только безлично. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку.
2) Выступать, выступить, выйти, уйти. Вже (молода) з панянства вистає, до старих людей пристає.
3) Выдаваться, выдаться впередъ, выступить.
За́га, -ги, ж. Изжога. Зага пекла.
Законода́вець, -вця, м. Законодатель.
Міщанчу́к, -ка, м. Сынъ мѣщанина.
Нага́дування, -ня, с. Напоминаніе.
Оспіх, -ху, м. Поспѣшность. для оспіху. Для скорости.
Остриця, -ці, ж. Растеніе Asperugo procumbens. L.
Пійняти, -йму, -меш, гл. = поняти. Пійняв його пан Потоцький з коня за чуприну. В чистім полі много коней; є і карі, є й гніді. Як іспіймем, то поїдем, як не піймем, — пішки підем. Ходи, батеньку, з мене змія здійми! — Нехай тобі той іздійме, хто тебе пійме. А на заробітках такого поросказує про себе, що хто його не зна, то всяке пійме віри, що й справді він стоющий хазяїн.
Потребизна, -ни, ж. Потребность, нужда Хто мав при собі гроші, складав у громадську скарбовню на народні потребизни.
Пошанівля, -лі, ж. = пошанівка. Як би у пошанівлі держав, то було б до віку хати.
