Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виканючити

Виканючити, -чу, -чиш, гл. Выклянчить. Так ви ж не виканючите! Ном. № 4580.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 162.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКАНЮЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКАНЮЧИТИ"
Вимовити, -ся. Cм. вимовляти, -ся.
Гре́бувати, -бую, -єш, гл. = Гребати.
Досо́хти Cм. досихати.
Жу́желиця, -ці, ж. Окалина, шлакъ. Це не камінь, а жужелиця. Екатеринодаръ.
З'єрети́чити, -чу, -чиш, гл. Сдѣлать еретикомъ. З'єретичені пани. К. ПС. 91.
Ковальний, -а, -е. Для ковки употребляющійся (о молоткѣ). Вас. 148.
Позабріхуватися, -хуємося, -єтеся, гл. Завраться (о многихъ). Позабріхувались уже ви так, що далі нікуди.
Ракляцький, -а, -е. Босяцкій. Харьк. у.
Укарамшити, -шу, -ши́ш, гл. Стащить. Де це ти, чоловіче, взяв? — Мовчи, жінко! це я укарамшив у пана, як ходив до кімнат. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Шкаповий, -а, -е. Сдѣланный изъ конской кожи. Чобітки шкапові. Шевч. 461.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИКАНЮЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.