Довгому́д, -да, м. Сказочное существо. По одной сказкѣ — полу-звѣрь, полу-человѣкъ: «Довгомуд — це колись такі люде були: чоловік — не чоловік, вовк — не вовк: руки у нього були такі, як і в чоловіка, а тіло усе в волоссі, а на голові шапка — хто її зна, якої масти. Летить довгомуд. По другой сказкѣ: хорь. Ум. Довгому́дик.
Заплями́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Запятнить, запятнать.
Крьо-не! меж. Крикъ, которымъ пастухъ приказываетъ козамъ возвратиться назадъ. Козар гонить кози покликом: ці! ці! завертає їх — крьо-не́!
Підсилок, -лку, м. Подкрѣпленіе.
Політура, -ри, ж. Лакъ. Махнув у столярню і вніс політуру.
Потягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. потягтися, гнуся, гнешся, гл. Потягиваться, потянуться. Не годиться на людину потягатися, бо вмре.
Прямуватися, -муюся, -єшся, гл. Направляться. До пекла напростець прямуйся.
Скребтися, -буся, -бешся, гл. Чесаться.
Хльора, -ри, ж. = хлоста. Панам, підпанкам і слугам давали в пеклі добру хльору.
Чижми, -жем, ж. мн. Венгерскіе сапоги черные или красные. Чижми з острогами. Ум. чижемки.
