Відпорювати, -рюю, -єш, сов. в. відпороти, -рю, -реш, гл. Отпарывать, отпороть.
Дивогля́дь, -ді, ж. = Дивовижа. Як на дивоглядь, дивлються на мене.
Жахли́вість, -вости, ж. Пугливость.
Кульга, ги́, м. Хромой, безногій человѣкъ.
Навче́ння, -ня, с. Ученіе. Навчення св. церкви.
Немощі, -щей и -щів, ж. мн. Болѣзни, немощи. Би, любощі, ви, немощі, хуже тої ви болещі.
Перепрашати, -ша́ю, -єш, гл. = перепрошувати. Сли-м кого образив, то перепрашаю.
Цур меж.
1) Прочь съ чѣмъ, кѣмъ, ну его, тебя.... (выражаетъ желаніе избавиться отъ чего, не имѣть съ чѣмъ дѣла). «Цур їй, пек від нас!» каже Олена. Цур тобі, який ти дурний. Таке робили, що цур йому вже і казать. Цур тобі пек!
2) Чуръ, стой, погоди (выражаетъ запретъ, непремѣн. условіе, напр. въ игрѣ). Цур на тонший кінець! Цур, міньки не розміньки! мертвого з гроба не вертають. Е, ні, стривайте, цур не грать, а то не буду й танцювать, поки барвінку не нарву та не уквітчаюсь.
Чеплятися, -ля́юся, -єшся, гл. Цѣпляться. Довгою косою за гілля чепляється.
Шмагонути, -ну, -неш, гл. Съ силой стегнуть, хлестнуть. Мене як шмагоне щось лозиною. Як шмагоне його (батогом).
