Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

викликання

Викликання, -ня, с. Вызываніе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 163.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКЛИКАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКЛИКАННЯ"
Житво́, -ва́, с. Мѣсто жительства, жилье. Мир. ХРВ. 143.
Заві́тувати, -тую, -єш, гл. Завѣщать. Духом високим... жив та й нам його завішував наги батько Тарас. О. 1862. III. 25.
Искрястий, -а, -е. = искристий. МУЕ. III. 87.
Кугина, -ни, ж. Раст. Prunus mahaleb. ЗЮЗО. І. 132.
Мрі́йний, -а, -е. Мечтательный. Паші жінки дівоцтво своє вважають більше за якесь невиразне й мрійне русалкування, аніж справжнім життям. Г. Бар. 377.
Припин, -ну, м. 1) Остановка, задержка. 2) припин дати кому. Усмирить. Черк. у.
Роздичати, -ча́ю, -єш, гл. = роздичавіти.
Старостянський, -а, -е. Относящійся къ староству. Як було ще тут староство, то було старостянськії козаки стережуть дубини. ЗОЮР. І. 105.
Хварба, -би, ж. 1) = фарба. Шевч. 517. 2) Кровь (у раненаго звѣря). Показав хварбу вовк. Волкъ раненъ, видны слѣды крови.
Хропнути 1, -ну, -неш, гл. Ударить, бросить со звукомъ, разбить (о посудѣ). Не вгадала, як і хропнула вона миску.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИКЛИКАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.