Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

викати

Викати, -каю, -єш, гл. Говорить «вы». Господарь слузі не викає. Ном. № 10388.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 162.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКАТИ"
Багнисько, -ка, с. ув. отъ багно.
Гм! меж. Гмъ. Дивлюсь, аж стоїть краля така, що тільки гм! та й годі. К. ЧР. 124.
Дочу́ти, -ся. Cм. дочувати, -ся.
Кома, -ми, ж. Запятая. Читайте од слова до слова: не минайте а ні титли, а ні тії коми. Шевч. 214.
Наруга́ти, -га́ю, -єш, гл. Укорять, корить. Він (писарь) був і мої гроші не оддавав, так я став наругать, то він і оддам. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Оплакати Cм. оплакувати.
Пристрашка, -ки, ж. Острастка.
Проквітати, -та́ю, -єш, гл. = процвітати. Гол. IV. 523.
Прямуватися, -муюся, -єшся, гл. Направляться. О. 1862. II. 30. До пекла напростець прямуйся. Котл. Ен. ІІ. 38.
Сікач, -ча, м. Сѣчка (для рубки капусты). Харьк. г., Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.