Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

викарати

Викарати, -раю, -єш, гл. Наказать. Чуб. IV. 56, 555.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 162.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКАРАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКАРАТИ"
А́ндека = (он де), нар. Вонъ, вонъ тамъ. (Угор). Ogon. 217.
Вуглярня, -ні, ж. = вуглярка 2.
Замести́, -ся. Cм. заміта́ти, -ся.
Корячкуватий, -а, -е. Кривой и со множествомъ развѣтвленій (о деревѣ). Дерево її нарубалось. Таке корячкувате, що її на палицю не вибереш. Рудч. Ск. II. 7.
Підхвебель, -ля, м. Испорч. фельдфебель. Буде мені товчеників від... підхвебеля за те, що опізнився. Грин. II. 295.  
Понесла, -лої прил. ж. Беременная. Воронеж. г.
Росповістити Cм. росповіщати.
Страмно нар. = соромно. Камен. у.
Страптувати, -ту́ю, -єш, гл. ? Пішла би я в чисте поле по стадо воронеє, своє зілє страптувати. Гол. IV. 348.
Строковий, -а, -е. На срокъ нанятый.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИКАРАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.