Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

викарати

Викарати, -раю, -єш, гл. Наказать. Чуб. IV. 56, 555.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 162.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКАРАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКАРАТИ"
Баюрище, -ща, Ув. отъ баюра.
Гетка, -ки, ж. = ґотка. Вх. Пч. II. 15.
Гойний, -а, -е. Щедрый, роскошный. Чоловік гойний такий, що кождому давав всього. Гн. II. 68.
Ґлу́зи, ґлузува́ти = Глузи, глузувати.
Дворо́чок, -чка, м. Ум. отъ двір. Мил. 141.
Зменшування, -ня, с. = зменшення. Н. Вол. у.
Колачини, -чин, ж. мн. Четвертый день свадьбы (въ Галиціи), когда новобрачные получаютъ подарки. Kolb. I. 311.
Корогід, го́ду, м. = перезва. Прийшовши з корогода, танцюють по лавках, батько дає горілки. Грин. III. 444, 445.
Понакипати, -паємо, -єте, гл. Накипѣть (во множествѣ).
Розвихати, -ха́ю, -єш, гл. Раскачать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИКАРАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.