Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Липоватиця, -ці, ж. = липковиця.
Лу́сом нар. Огуломъ. А скільки візьмеш за них не нарізно, а лусом?
Остобісіти, -шу, -сиш, гл. Надоѣсть до крайности. Гуляв, гуляв аж до кінця курсу! аж остобісіло.
Павиний, -а, -е. Павлиній. Тоді я, мати, прийду до вас, як павине пір'я на спід потоне.
Патріот, -та, м. Патріотъ. Презавзятий патріот. Як слід доброму патріотові робити.
Поближче нар. Ближе. От тоді ж то він поближче їх сідав.
Повиколювати, -люю, -єш, гл.
1) Выколоть (во множ.). Взяли йому очі повиколювали. Перепеличенько, не літай так поночі, бо повиколюєш на стерниночку очі.
2) Переколоть (всѣхъ).
Срібняк, -ка, м. Серебряная монета, сребренникъ. Обіцяли йому срібняків дати.
Тіпака, -ки, ж. Ударъ. По потилиці тіпака.