А, сз. 1) А, же, но, на отивъ. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Нехай думка, як той ворон, літає та кряче, а серденько соловейком щебече та плаче. Бог те знає, а не ми грішні. 2) Да. — Течуть річки, а все кровавії. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Въ началѣ предложенія часто означаетъ — да и: А жаль же мені та тії тополі, що на чистому полі. 3) Въ началѣ предложеній вопросительныхъ и предложеній, служащихъ отвѣтомъ на нихъ, употребляется для усиленія рѣчи. А чи його звіри з'їли, а чи він втопився? А був же ти в його вчора? — А був. 4) А-ні, А-ні же́! Даже не, ни, ничего. На синьому небі а-ні хмариночки. Нікому ж про це а-ні же́! 5) А-ні — а-ні. Ни-ни. А-ні встати, а-ні сісти. А-ні до його заговорити, а-ні його спитати. Не защебече тобі соловейко, не зацвітуть тобі вишневії сади, не зазеленіє а-ні м'яточка, а-ні руточка. 6) Въ соединеніи съ междометіями для обращенія къ животнымъ выражаютъ желаніе удалить ихъ, прогнать: А бир! на овецъ; а базь! на ягнятъ; а гуш! а киш! на куръ. ; а дзус! а кота! на кошекъ; а кур! на индѣекъ. 7) А-то. См. Ато́. 8) А-чхи! Cм. Ачхи.
Брусла, -ли, ж. Родъ длинной кофты безъ рукавовъ. Cм. брусля.
Вереб'ячий, -а, -е. = гороб'ячий.
Виповідатися, -даюся, -єшся, сов. в. виповістися, -вімся, -вісися, гл. Отговариваться, отговориться.
Гамела, -ли, об. Толстый, неповоротливый человѣкъ.
Деся́точок, -чка, Ум. отъ десяток.
Крицевий, -а, -е. Стальной.
Погемблювати, -люю, -єш, гл. Построгать рубанкомъ.
Сповивати, -ваю, -єш, сов. в. сповити, -в'ю, -єш, гл.
1) Завязывать, завязать, обвивать, обвить (тканью).
2) Пеленать, спеленать. Там Пречиста свого сина купала, а скупавши, в шовкове сповила.
Хвилюватий, -а, -е. Волнообразный, волнистый. Полонини — се то рівні, то горбуваті, то хвилюваті обшари високих гір.