Відвіювати, -віюю, -єш, сов. в. відвіяти, -вію, -єш, гл. Отвѣвать, отвѣять.
Напру́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. напру́житися, -жуся, -жишся, гл. Напрягаться, напречься.
Обмівник, -ка, м. Клеветникъ.
Поживати, -ва́ю, -єш, сов. в. пожити, -живу, -веш, гл.
1) Жить, поживать, пожить. Та буду без отця й без матері поживати. Я ще хочу на світі пожити.
2) Ѣсть, съѣсть. Стали ми хліба-соли поживати. Дай, Боже, пожити з жінкою і з дітками на тарілочці.
3) Потреблять, потребить, пользовать, воспользоваться. Скупий складає, а щедрий поживає. Поживе добро чесно. Краще... чесно заробляти й поживати. Узяв моє власне та і не віддає, — Бог із ним — хай собі пожива. Як умру, дак худобу поживе чорт знає хто.
4) пожити смерти. Умереть. Таки ж бо я Рузю люблю, хоч смерти пожию. З його рук пожила смерти.
Помірок II, -рку, м. Пріусадебная ежегодно засѣваемая земля. На лумельському помірку стояла береза в барвінку.
Понаплутувати, -тую, -єш, гл. Напутать (во множествѣ).
Поярмачити, -чу, -чиш, гл. = поярмаркувати.
Примуляти, -ляю, -єш, гл. Нажать, надавить.
Суперека, -ки, ж. Споръ, несогласіе, распря. Будем ми втрьох велику между собою супереку мати. на супереки́ йти з ким. Дѣлать противъ чьего либо желанія. Іде на супереки з батьком старший син. Ум. суперечка. Де два ходить до дівчини, — буде суперечка. І межи святими буває часом суперечка.
Хамула, -ли, об.
1) Неуклюжій, неповоротливый.
2) Очень плохой супъ.
