Відклонятися, -няюся, -єшся, сов. в. відклони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Кланяться, поклониться, передавать, передать поклонъ. Молодий і молода молються сперту Богу, тоді одклоняються батькові й матері. Та бийся, коню, вибивайся, та на крутий бережечок потішайся, та до ойця, неньки відклоняйся. З України до дівчини козак відклонився. Не відклонившись їм, пійшла скорою ходою додому.
Гу́льбище, -ща, с. Мѣсто гуляній, увеселительныхъ собраній, гульбище. Було гульбище на високій могилі.... Посходять було на ту могилу, балакають, у карти грають, співають. У нас над річкою в ліс; в тім лісі лощина, де колись було гульбище, — пани гуляли.
Закли́н, -ну, м. Заклятіе. Гроші ті (скарб) заклинені, бо той, що клав, казав: котра рука поклала, то та най їх озме. Отже той заклин мусить вигоріти.
Зверете́нитися, -нюся, -нишся, гл. Закружиться, завертѣться. Таку ману пустив, шо я так на місці й зверететелась.
Миль-миль! меж. Выражающее мельканіе. Миль-миль, як у Петрівку ягода (де-не-где побачиш).
Нещирий, -а, -е. 1) Неискренній.
2) Не настоящій. Нещире то золото, хоть і світиться.
Охання, -ня, с. Оханіе. Чулися молоді жарти веселі, охання голосне між молодицями.
Посмертити, -рчу, -тиш, гл. Умертвить (многихъ). Людей посмертила для лакімства грошей.
Чаркуватися, -куюся, -єшся, гл. Выбивать. Чаркуються, та все й пропивають.
Шкіритися, -рюся, -ришся, гл. = шкірити зуби.
