Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

люлина
люлі-люлі
люлочник
люлька
люльок
люлю-сю!
люля
люляння
люлята
люляти
люнтра
люнути
люстерко
люстрина
люстриновий
люстро
люстровий
люсувати
лют
лютень
лютер
лютерський
лютий
лютити
лютитися
лютість
лютно
люто
лютор
лютощі
лютровий
лютування
лютувати
лютуватися
лють
люципер
люшенний
люшенька
люшки
люшня
ля I
ля II
лябдати
лявр
лягати
ляги
лягмо
лягови
ляговитися
лягома
лягти
лягчи
ляда I
ляда II
ляда III
лядащий
лядаякий
лядвенець
лядер
лядина
лядник
лядо
лядобієць
лядський
лядувати
лядунка
лязурок
ляк
лякання
лякати
лякатися
лякливий
лякучий
лялечка
лялька
лялько
ляля
ляма
лямент
ляментувати
лямець
лямівка
лямка
лямпа
лямпада
лямпарт
лямпартовий
лямпас
лямувати
лямцеві чоботи
лямчитися
лямщик
лянний
ляп!
ляпавиця
ляпанець
ляпанина
ляпання
ляпас
ляпати
ляпка
ляпкатися
ляпнути
ляпонути
ляпота
ляпотіти
ляпотнява
ляпуна
лярва
ляса
лясавці
ляси
ляск
ляскання
ляскати
ляскіт
ляскотіти
ляскотня
ляснути
лясь!
Блювання, -ня, с. Блеваніе, рвота.
Богиня, -ні, ж. 1) Богиня. Юнона, як богиня, знала, що Турну прийдеться пропасть. Котл. Ен. 2) Употребляется какъ названіе обожаемой. Не розстану, бо тя люблю серцем і душею, буду тобі віком служив, тілько будь моєю. Ой як би ся прийшло з тобою розстати, богине, буду жити в густім лісі і в темній пустині. Чуб. V. 250.
Вилиці, -ць, ж. мн. 1) = вила 2. Шух. І. 194. Также какъ часть мотовила. Шух. І. 150. 2) Въ куркѣ кремневого ружья пластинки, въ которыя вставляется кремень. Шух. І. 299. 3) Въ ножницахъ — часть отъ винта до острыхъ концовъ. Шух. I. 153. 4) Часть цѣпа. Cм. вуголов. Шух. I. 166. 5) Боковая сторона морды четвероногаго животнаго. У тих волів під вилицями, коло щелепів були такі нарости. Павлогр. у. (Залюбовск.). 6) Затылокъ рыбы. Шух. I. 224.
Горішня́к, -ка́, м. Сѣверный вѣтеръ. Браун. 6.
Коханочка, -ки, ж. Ум. отъ коханка.
Крижнистий, -а, -е. = крижастий. Вх. Лем. 428.
На́вилок, -лка, м. нави́льник, -ка, м. нави́льня, -ні, ж. Количество сѣна, поднятое на вилахъ.
Насміятися, -смію́ся, -смієшся, гл. Насмѣяться. Хотів я, мати, з сироти насміяти. Чуб. V. 409. Щоб ви нашому пісному борщеві не насміялися. Зміевск. у. Було б тобі та й не дати з себе насміятись. Н. п.
Порозламувати, -мую, -єш, гл. Разломить (во множествѣ). Хоч би вже по цілому періжку дітям дала, а то по половинці порозламувала. Славяносерб. у.
Цітати, -таю, -єш, гл. Играть въ четъ или нечетъ. Можний панонько сидить, далеко видить, двома яблучки підкидаючи, трома горшки та цітаючи, вицітав коня та зпід короля. Чуб. ІІІ. 293.
Нас спонсорують: