Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

люлина
люлі-люлі
люлочник
люлька
люльок
люлю-сю!
люля
люляння
люлята
люляти
люнтра
люнути
люстерко
люстрина
люстриновий
люстро
люстровий
люсувати
лют
лютень
лютер
лютерський
лютий
лютити
лютитися
лютість
лютно
люто
лютор
лютощі
лютровий
лютування
лютувати
лютуватися
лють
люципер
люшенний
люшенька
люшки
люшня
ля I
ля II
лябдати
лявр
лягати
ляги
лягмо
лягови
ляговитися
лягома
лягти
лягчи
ляда I
ляда II
ляда III
лядащий
лядаякий
лядвенець
лядер
лядина
лядник
лядо
лядобієць
лядський
лядувати
лядунка
лязурок
ляк
лякання
лякати
лякатися
лякливий
лякучий
лялечка
лялька
лялько
ляля
ляма
лямент
ляментувати
лямець
лямівка
лямка
лямпа
лямпада
лямпарт
лямпартовий
лямпас
лямувати
лямцеві чоботи
лямчитися
лямщик
лянний
ляп!
ляпавиця
ляпанець
ляпанина
ляпання
ляпас
ляпати
ляпка
ляпкатися
ляпнути
ляпонути
ляпота
ляпотіти
ляпотнява
ляпуна
лярва
ляса
лясавці
ляси
ляск
ляскання
ляскати
ляскіт
ляскотіти
ляскотня
ляснути
лясь!
Арти́ст, -та, м. 1) Артистъ, художникъ. 2) Актеръ. Публика тобі живому квітки кидала як солому, а вмер, артисте-небораче, то й байдуже. (Изъ эпитафіи Соленика). О. 1861. ІІ. 176.
Гладишечка, -ки, ж. Ум. отъ гладишка.
Гниляк, -ка, м. Сгнившее растеніе.
Затрембіта́ти, -та́ю, -єш, гл. Затрубить, заиграть в трембіту. Ой піду я в полонинку, там затрембітаю, щоби мене було чути на дев'їту стаю. Шух. І. 198.
Зая́трити, -рю, -риш, гл. 1) Растравить (рану). 2) Раздражать, разсердить.
Лелеса́ти, -са́ю, -єш, гл. = Леле́кати. Як стали орла іс цехом ховати, і стала птиця небесна як коза лелесати. Лелеса мов скажений. Харьк.
Нашкрябати, -баю, -єш, гл. 1) Нацарапать, начесать. Нашкрябав собі руку. 2) Наскресть. 3) Дурно написать.
Основувати, -вую, -єш, сов. в. оснувати, -ную, -єш, гл. Основывать, основать, дѣлать, сдѣлать основу. Рудч. Ск. I. 179. II. 44. Що журавель намне, а чапля намиче, а сорока оснує, а ворона витче. Чуб. III. 172.
Плід, пло́ду, м. Плодъ; потомство. К. ХП. 71. Чий корінь, того й плід. Мнж. Ні роду, ні плоду не мав старий. Св. Л. 307. Гей, гей, не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина!... Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький? Г.-Арт. (О. 1861, III. 9). Хиба скажеш: з Рима родом, або з пугача дід мій плодом. КС. 1882. X. 23. А дід поросятко продав у чуже село. Каже: на плід. Г. Барв. 359.
Скорчити, -чу, -чиш, гл. Скорчить, скривить. Так йому руку скорчило.
Нас спонсорують: