розщебетати

Розщебетати, -чу́, -чеш, гл. Разболтать, разнести. Любив я її півтора року, поки не знали вороги з боку; бо як узнали, розщебетали. Чуб. V. 150.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 63.

Випадкові слова

Побанити, -ню, -ниш, гл. Помыть (посуду, утварь, мебель, мясо, овощи и пр.). Мнж. 121. Ложечки побаню. Мнж. 32. Горшки побаню. Г. Барв. 356. В роті побанити.

повністю...

Обклад, -ду, м. Дифтеритъ.

повністю...

Виманювати, -нюю, -єш, сов. в. виманити, -ню, -ниш, гл. Выманивать, выманить. В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманиш. Ном. № 4650. Такий убогий, що кошенят з запічка нічим виманити. Ном. № 13491.

повністю...