Бебехнути, -ну, -неш, гл.
1) Бросить сильно (о массивномъ). Як бебехнув його об землю!
2) Ударить. Ти, кае, бив середнього, а я ще крайнього! та уп'ять таки цигана як бебехне!
3) Упасть, броситься съ шумомъ (о массивномъ). Погасив світло та й бебехнув на ліжко. Попадя і бебехнула з горища.
3) Выстрѣлить. Як напне стрілець тетівку, як бебехне — устрелив.
Бов! меж. Подражаніе удару колокола. Бов, бов по московські брехні.
Бухати, -хаю, -єш, гл.
1) Бить, колотить. Взяла мене бухати, мусів я ю слухати.
2) Бросать. Бабусю у яму бух! каже Оленка, показуючи кулачком, як будуть бухати бабусю у яму.
3) Стрѣлять, палить. Бухають з гармат.
Вершок, -шка, м.
1) Ум. отъ верх.
2) Дно шапки съ наружной стороны.
3) Верхняя часть очіпка.
4) Та часть курительной трубки, въ которую кладется табакъ.
5) Истокъ рѣки. Де річка Лива взяла свої вершечки.
6) Вершокъ. Лисина у шість вершків.
7) Сливки; сметана. Зо всіх гладишок чисто було вершечки поз'їдаю, наче той кіт. Cм. верхнина. Ум. вершечок.
Карафочка, -ки, ж. Ум. отъ карафа.
Кругляк, -ка, м.
1) Вѣтряная мельница голландской системы.
2) Раст. Equisetum palustre L.
Плавзати, -заю, -єш, гл. = плазувати.
Плічко, -ка́, с. 1) Ум. отъ плече. 2) Передній окорокъ свиньи.
Посвист, -ту, м. Свистъ. Гук і посвист. Так божевільний гукає і свище.
Цірчок, -чка, м. = цвірку́н.
