Жа́рити, -рю, -риш, гл. 1) Жарить, печь, жечь. Жарять в печах. Як піднялось сонечко, що то вже жарило. 2) Быстро бѣжать. Як же він прудко жаре на гнідому. 3) Сильно бить, сѣчь. Давай діда жарити поліном.
Зага́льність, -ности, ж. Все вообще; всеобщность; совокупность.
Квасило, -ла, с. Плохой, спитой квасъ. Як був квас, то не було вас, а як настало квасило, то й вас розносило.
Кермецький, -а, -е. Относящійся къ кермеку. Сей ремінь не хлібної чиньби, а кермецької.
Киптюга, -ги, ж. = кіптяга.
Мурави́ця, -ці, ж. 1) = мурава. 2) Желтыя и синія пятна на тѣлѣ умирающаго. Коли вже муравиця вийшла на тіло, то вмре дитина. Прихожу, а в неї дитина слаба. Що в неї? Каже: кір. Коли я гляну, аж у єї вже червона муравиця виступила. Умре, кажу. Коли так: до вечора й умерло.
Постелити, -ся. Cм. постеляти, -ся.
Скрип! I меж. Скрипъ! Пішли колеса.... тільки скрип, скрип, скрип.
Слабовінь, -вені, ж. Слабость. Переносно: слабый человѣкъ.
Спілкування, -ня, с. Сношеніе, общеніе.
