Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

луп!
лупа
лупа 2
лупавка
лупай
лупак
лупання
лупання 2
лупати 1
лупати 2
лупатий
лупатися
лупень
лупесати
лупесиння
лупеха
лупина
лупирь
лупити
лупитися
лупіж
лупій
лупійка
лупкавка
лупкати
лупління
лупнути
лупцювати
луск
луска
лускавка
лусканець
лускати
лускатися
лускач
лускирь
лускіт
лусковий
лускоріх
луснути
лусом
лусонути
лусочка
луста
лусь!
лут
лутець
лутина
лутка
лутовий
луток
луття
луцак
луципір
луча
лучай
лучатися
лучен
лучечок
лучик
лучина
лучити
лучитися
лучиця
лучка
лучковатий
луч-луч!
лучний
лучний 2
лучник
лучниця
лучня
лучок
луччати
лучче
луччий
лушник
лушниця
лушня
лушпа
лушпайка
лушпак
лушпанити
лушпелина
лушпина
лушпиння
лушпиночка
лущ
лущак
лущати
лущик
лущина
лущити
лущитися
лущиця
лущіння
львів
львівський
львовий
львов'янин
львов'янка
льнування
льнувати
льняний
льод
льодівка
льодниця
льодовий
льодовня
льодок
льокай
льолечка
льолька
льоля
льом
льон
льонець
льоник
льониченько
льонище
Британський, -а, -е. Британскій, англійскій. Левиц. Пов. 125. О. 1861. XI. 105. Шевч. 606. Сей лист найдений був в землі британській. Драг. 168.
Вонка нар. Внѣ: вонъ, изъ дома. Угор. А чому ти, моя мила, вонка не в'ходила, коли мене та на дворі собака гонила? Гол. IV. 500.
Задзича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = заджижчати. Коли не коли задзижчить... роботяща бджола. Греб. 402. А мухи разом задзижчали: «Ось годі, не кажіть!» Гліб. 114.
Непосидячий, -а, -е. Подвижной, непосѣда. Непосидющий як чорт. Ном. № 3133.
Обудити, -ся. Cм. обужати, -ся.
Пеньковий, -а, -е. Пѣнковый. Пенькова люлька. Св. Л. 260.
Перекудовчити, -чу, -чиш, гл. = перекудлити.
Поезія, -зії, ж. 1) Поэзія. (Квітка) постеріг і переняв поезію щоденної сільської мови, як Шевченко поезію народньої пісні. К. (Хата. X.). Народня поезія. К. (Хата. X.). 2) Стихотвореніе. Въ этомъ значеніи имѣетъ мн. ч.: Поезиї Ю. Г. Федьковича (Колом. 1867). Въ этомъ значеніи Ум. поезійка. Желех. Иногда и въ ед. ч. въ знач. стихотворенія, поэтическія произведенія. Огненная поезія Шевченка. К. Оп. 119. Упала мені в руки поезія якогось пана Щоголева. Зрадів я, її прочитавши... Не багато тих пісень, да чистий же мед, а не перга словесна. К. Хата 2.
Потоптати, -пчу, -чеш, гл. Потоптать. Топчу, топчу ряст: дай, Боже, потоптати і того року діждати. Ном. № 331.
Щаститися, -ти́ться, гл. безл. Благопріятствовать, удаваться. А крошку хоть як щаститься, усе добро на лихо стане. МВ. (О. 1862. ІІІ. 71).
Нас спонсорують: