Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

льонний
льонок
льонок 2
льонток
льоп!
льопати
льопи
льос
льот
льоток
льох
льоха
льоховиця
льошка
люб
люба
любайстер
любайстровий
любанка
любас
любаска
любасок
любасочка
любва
любезний
любець
любжа
любидра
любижник
любий
люби-мене
люби-мене-не покинь
любиста
любистина
любисток
любити
любитися
любитки
любісінький
любісінько
любість
любісько
любка
любко
люблений
любливий
люблин
любля
люблязний
люблязно
люблянка
люблята
любо
любов
любовець
любовний
любовність
любовно
любомудр
любонь
любонька
любосний
любота
любочка
любощі
любрик
любування
любувати
любуватися
любуня
любусь
любця
любчик
любчина
люб'язний
люб'язно
люб'ята
люб'ячий
люд
люде
людина
людиний
людинка
людинячий
людиська
людища
людки
людний
людність
людніти
людно
людовий
людожер
людожерний
людоїд
людоїдний
людоїдство
людоїдський
людоньки
людоріз
людославний
людство
людський
людськість
людці
людяка
людяний
людяність
люз
люза
люзний
люзняк
люзованець
люзувати
люзуватися
люла
люлечка
люлечки
люлешний
люлешник
Би-Сь Cм. би.
Д'адже́ж нар. (Вм. да аджеж) = Аджеж.
Лосня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Лосниться, блестѣть. Полики шовкові лосняють, літа мої минають. Чуб. V. 1093.
Обпрядати, -да́ю, -єш, сов. в. обіпря́сти, обпряду, -де́ш, гл.кого. Прясть, спрясть для кого все ему нужное. Иноді й дівка стара буває досвітчаною матіррю... її і обпрядуть, і обсвітять. Г. Барв. 57.
Потертися, -труся, -тре́шся, гл. 1) Потереться. Вже не одна гірлянда на голові потерлася на сіно. Левиц. І. 187. 2) Помяться, побыть въ нерѣшительности. Старости потерлись, пом'ялись, а з хати не йдуть, мов ще чого ждуть. Грин. II. 274.
Синовець, -вця, м. 1) Сынъ. І батько й матінка його.... пили, гуляли, веселились за щастя синовця свого. Мкр. Г. 61. Маруся синовця родила. Мкр. Г. 68. 2) Племянникъ, сынъ брата. Желех.
Степний, -а, -е. Способный, умѣющій. Моя ще цицьку тіки сце, а їсти не степна. Канев. у.
Топка, -ки, ж. Небольшая форма для набиванія въ нее соли. Шейк.
Хрокання, -ня, с. 1) Хрюканіе свиней. Харьк. у. 2) Звукъ отъ удара по водѣ хро́калом, бовтом. Харьк. у.
Шкуропея, -пеї, ж. По народному повѣрью: царица змѣй. Що то за змія — шкуропея? — Над усіма старша. У неї голова золота, усіх гадюк вона у вирей веде. Грин. II. 316.
Нас спонсорують: