Відставляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відставити, -влю, -виш, гл. 1) Отставлять, отставить. Стривай, чавун з окропом трохи відставлю. 2) Оттопыривать, оттопырить. Вовк одставив свій хвіст.
Марнотра́тний, -а, -е. Расточительный.
Матриґа́н, -ну, м. Раст. Atropa Belladona.
Настріляти, -ля́ю, -єш, гл. Настрѣлять. Наш стрілець сьогодня багато качок настріляв.
Небережений, -а, -е. Неосторожный. Небереженого і чорт не стереже.
Середущий, -а, -е. = середульший. Наймолодший сідельце несе, середущий собірається.
Слюсарювати, -рюю, -єш, гл. Заниматься слесарствомъ.
Уговтувати, -тую, -єш, сов. в. уго́втати, -таю, -єш, гл. Уговаривать, уговорить. Уговтає так дівчину, що й принесе вона льоду.
Удачий, -а, -е. = удатний. Ледача невістка, ледача та і до роботи не вдача.
Улупити, -плю, -пиш, гл.
1) Отколоть. отковырнуть, отлупить. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить. Серця б улупила та матінку купила.
2) Ударить А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. Ще будем по закону судити, що тобі в спину влупити. А як влупить чортяку грім, заб'є його.
3) Побѣжать быстро. Як повернеться назад та як улупе до ями.