Витівати, -ва́ю, -єш, сов. в. витіяти, -тію, -єш, гл.
1) Выдумывать, выдумать, затѣвать, затѣять. Там таке витіва, шо й миру не подобно. Се вже, мабуть, не зовсім по Божому, а люде сами витіяли.
2) Выдѣлывать, выкидывать, выкинуть.
Відмінник, -ка, м. = відміна 5.
Дві́ста чис. = Двісті. Мали ми тоді більше як двіста бжіл.
Запи́лювати I, -люю, -єш, сов. в. запили́ти, -лю́, -лиш, гл. Запыливать, запылить.
Півняк, -ка, м. Желѣзный стержень, на который надѣвается штельви́га.
Повивалювати, -люю, -єш, гл.
1) Вывалить (во множ.).
2) Высунуть (языки — о многихъ). Дванадцятеро левів роти пороззівляли, язики повивалювали.
Поперекошувати, -шую, -єш, гл. Перекосить (косою, — во множествѣ).
Розставатися, -таюся, -єшся, сов. в. розстатися, -стануся, -нешся, гл. Разставаться, разстаться. Ох і тяжко-важко, як хто кого любить, а ще тяжче, як хто розстається.
Скатерть, -тя, м. Скатерть. З старого скатертя зробив скатертинку. Вили Марусі віночок та й покотили по столі, по квітчастому скатертю.
Щиколодка, -ки, ж. Щиколотка.