Виполонити, -ню, -ниш, гл.
1) Взять всѣхъ въ плѣнъ.
2) Истребить. Бог милосердний держить нас на світі, а то б нас давно треба виполонити, як тварь нечестиву.
Генька, генькай нар. = генде.
Жезло, -ла, с. = жезл.
Заверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. заверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить; поворачивать, поворотить. Дике утя... завернуло під крильце головку та й куняє на озерці. Уже коники запряжені і возики завернуті. 2) Заходить, зайти по дорогѣ. Хто б не завернув на двір, або не зайшов у хату, — є кожному горілки чарка. І в хутір лихо завернуло, і сліз чимало принесло. 3) Ворочать, воротить. Завертіла миленького, завертала: ой вернися, мій миленький, завернися. Там пасла гуси дівчина молода. — «Покинь, дівчино, гусоньки завертати». Жолніри, що йшли слідком, завернули собак. 4) Приглашать, пригласить зайти, запрашивать, запросить. Оттоді-то удова не убогою себе мала, всіх козаків у двір завертала. 5) Возвращать, возвратить что. Заверну все твоє. 6) Оскоплять, оскопить (животное). 7) — го́лову, мо́зок (кому). Оглуплять, одурять (кого). Не тієї освіти, що серце сушить і голову завертає. Чаще безлично: заверну́ло го́лову, мо́зок (кому). Одурѣлъ (кто). 8) заверну́ти ніс. Заважничать.
Їстиво, -ва, с. Ѣда, кушанье, все съѣдобное. Посвятив піп паски та друге їтиво.
Кирпа, -пи, ж. 1) Вздернутый носъ. Лічить Енея приступає, очками кирпу осідлав. кирпу гнути. Задирать носъ. А як закуштує школи, вже й одвертає пику, вже й кирпу гне. Стара не страшна, так молода кирпу гне. 2) = кирпатий. Ум. кирпонька.
Несущий, -а, -е. О птицахъ: лающій много яицъ. Химини кури несущі були. Несущі ці кури придались.
Підтанцьовувати, -вую, -єш, гл. Приплясывать.
Спохвату нар. Второпяхъ, впопыхахъ. Виїздив я з дому та спохвату забувся взяти гроші.
Убого нар. Бѣдно.