Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

лакейка
лакейський
лакейча
лакейчук
лакерда
лакеювати
лакеюватий
лакиза
лакітка
лакований
лакодан
лакомий
лакомина
лакомити
лакомитися
лакомо
лакомство
лакостки
лакувати
лакуза
лакузитись
лакузка
лала
ламаний
ламанина
ламаниця
ламанка
ламання
ламанці
ламань
ламати
ламатися
ламкий
лампада
лампаш
ламучий
лан
ланва
ланець
ланина
ланка
ланове
лановий
ланок
лантух
лантуховатий
лантуховий
лантушина
лантушище
лантушка
лантушок
ланц
ланцювати
ланцюг
ланцюга
ланцюговий
ланцюжок
ланча
лань
ланя
лап!
лапа
лапай
лапанина
лапання
лапанчик
лапати
лапатий
лапатися
лапик
лапики
лапичка
лапка
лапко
лапнути
лапоть
лапоць
лапочка
лапсердак
лапуватий
лапуза
лапу-лапу
лапун
лас
ласач
ласий I
ласий II
ласити
ласитися
ласиця
ласівка
ласій I
ласій II
ласка
ласкав
ласкавець
ласкавий
ласкавість
ласкаво
ласний
ласно
ласновенький
ласо
ласогуб
ласочка
ласощ
ласощохлист
ластитися
ластівеня
ластівка
ластівчики
ластів'я
ластів'ячий
ластка
ластовень
ластовиний
ластовиння
ластовиця
ласування
ласувати
Баштовий, -а, -е. 1) Башенный. Аф. 295. Баштова гармата. 2) Употребл. какъ сущ.: сторожъ на башнѣ.
Ді́ти, -те́й, с. мн. отъ дитя. Дѣти. Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати — горювати. Ном. № 557. Прийми, мила, хоч малії діти! — Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати. Мет. 266. З діте́й вихо́дити. Выходить изъ дѣтскаго возраста. Діла небагато в Насті: ще тоді вона з дітей виходила. МВ. ІІ. 36. Ум. Ді́тки, ді́тоньки, ді́точки. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Ном. № 337. Дітки, ще короткий час я з вами. Єв. І. XIII. 33. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатися. МВ. ІІ. 17.
Крапля, -лі, ж. Капля. Виточить з мене останню краплю крови. Стор. МПр. 93. Краплями піт тече. Св. Л. 11. Ум. крапелька. Довго держав він чарку коло рота, висмоктовував останню крапельку. Левиц. І. 137.  
Намно́житися, -жуся, -жишся, гл. Умножиться, размножиться.
Паділ, -долу, м. Долина, юдоль.
Повід'їдати, -да́ю, -єш, гл. Отъѣсть, отгрызть (у многихъ). Кіт повід'їдав рибі хвости.
Пробійчик, -ка, м. Шило, которымъ пробиваютъ дыры въ грохотѣ. Рк. Левиц.
Псяюха, -хи, ж. Бранное слово: собачья кровь. Купив козак Олені заушниці зелені, як причепим до уха — яка ж гарна псяюха. Чуб. V. 1107. Ум. псяюшка.
Убування, -ня, с. 1) Обуваніе. 2) Обувь. 3) Убываніе. Ум. обуваннячко. Ні по чому не спізнаю (милу), лем по вбуваннячку. Гол. IV. 503.
Цаль, -ля, м. Дюймъ. Та як бехнуло (кинуло), то аж трохи не на три цалі у землю мене втрощило. МВ. (КС. 1902. X. 156). Одрізав на три цалі.
Нас спонсорують: