Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Кручак, -ка́, м. Баранъ, больной метлицею, съ червемъ въ головѣ.
Куделиця, -ці, ж. = куделя. В тую метелицю куделила б куделицю. Ой пряла-б я куделицю, — головка болить.
Отрібка, -ки, ж. Родъ кушанья = отріб? З отрібки баба — шарпанина.
Поосідлувати, -лую, -єш, гл. Осѣдлать (во множествѣ).
Поскакати, -чу, -чеш, гл. Поскакать. Поскачи гайдучка та й передо мною. Ой баранці круторогі поскакали по дорозі.
Пристая, -та́ї 1), м. = пристай.
2) м. = присташ.
3) ж. Вступленіе въ бракъ въ качествѣ присташа. Волію йти у жовніри, ніже на пристаю.
Увчар, -ра, м. = вівчарь.
Хлопець, -пця, м.
1) Мальчикъ. П'ятеро діток Бог дав: дві дівчини і три хлопці.
2) Подростокъ, юноша, молодой человѣкъ, парень; мн.: ребята. З Богом — не з хлопцем жартувати. Еней був парубок моторний, і хлопець хоть куди козак. Дівчата ж із хлопцями начали гулять. У ліс, хлопці! Хлопці-риболовці, удалі молодці, ви закиньте сітку через синє море.
3) Ученикъ у ремесленника.
4) мн. хло́пці. Родъ пантомимы съ куклами и музыкой; устраивается дѣвушками на рождественскихъ святкахъ.
5) Подпорка въ дышлѣ у воловьяго воза.
6) Штативъ, подставка для веретена въ видѣ четырехугольной рамки, когда съ веретена сматываютъ на клубокъ нитки. Ум. хло́пчик, хло́пчичок. В його двоє дітей зосталося: хлопчик і дівчинка. Cм. хлоню.
Цинтір, -ру, м. = цвинтарь.
