Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

лірник
лірників
лірницький
ліс
ліса
лісистий
лісиця
лісище
ліска
лісковий
ліскогриз
ліскотуха
ліскулька
ліскуля
лісний
лісниця
лісничий
лісничиха
лісно
лісовий
лісовик
лісовина
лісок
лісочка
лісун
лісунка
літ
літавець
літавиця
літавка
літайка
літайча
літання
літанья
літати
літеплечко
літеплий
літепло
літера
літерат
література
літературний
літерний віз
літерняк
літечко
літити
літитися
літісь
літішний
літком
літненький
літник
літниця
літній
літняк
літнячка
літо
літовище
літом
літопис I
літопис II
літописний
літопись
літопровод
літорка
літорослий
літорост
літоросток
літошній
літошок
літря
літувати
літуватися
літюган
ліхтарня
ліхтарь
лічба
лічений
лічилка
лічильник
лічильниця
лічити
лічитися
лічіння
лічма
лічозір
ліщаник
ліщаниця
ліщебник
ліщина
лія
лляний
лляти
ллятися
лоб
лоба
лобанець
лобань
лобас
лобатий
лобідка
лобко
лобовий
лобогрійка
лобода
лободина
лободочка
лободяний
лободянка
лобоз
лобок
лобочок
лобузіння
лобурисько
лобурка
лобурча
лобурь
ловенький
ловецтво
ловець
Ді́рочка, -ки, ж. Ум. отъ дірка.
Заборо́шнюватися, -нююся, -єшся, сов. в. заборошни́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Запачкиваться, запачкаться мукою. Борз. у.
Клечанина, -ни, ж. Одно дерево изъ клечання. Закопай і осичиною з клечанини пристроми. Мнж. 156.
Ма́мсик, -ка, м. = мамій.
Недоломок, -мка, м. 1) Предметъ не совсѣмъ сломанный, надломленный. Міусск. окр. 2) Употребляется какъ презрительное названіе людей, потерявшихъ отчасти свою національность подъ натискомъ чужой: «Гетьманцы дразнить Подолянъ недоляшками, а Подоляне гетьманцевъ московськими недоломками». (О. 1861. X. Свид. 44). Були (пани) москалі й московські недоломки. Мир. ХРВ. 356.
Пірити, -рю, -риш, гл. 1) О дождѣ: сильно лить = піжити 1. А на дворі дощ такий пірить. О. 1862. VIII. 40. 2) Бить, колотить. Грин. III. 446.
Подінути, -ся, -ну, -ся, -неш, -ся, гл. = подіти, -ся.
Постругати, -гаю, -єш и постружу, -жиш, гл. 1) Построгать нѣкоторое время. 2) Перестрогать (во множествѣ). 3)дорогу. Почистить, вычистить. Постружу дороженьку к святому Різдву, — сніжком припаде. Мил. 193.
Причепурити, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Пріодѣть, принарядить. Царь і взяв його, — одягли, причепурили. Рудч. Ск. II. 13. 2) Пріукрасить, убрать. Так гарненько причепурила хату.
Пруні, пруньки́, мн. = тернослив. Шух. І. 109. Желех.
Нас спонсорують: