Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

лірник
лірників
лірницький
ліс
ліса
лісистий
лісиця
лісище
ліска
лісковий
ліскогриз
ліскотуха
ліскулька
ліскуля
лісний
лісниця
лісничий
лісничиха
лісно
лісовий
лісовик
лісовина
лісок
лісочка
лісун
лісунка
літ
літавець
літавиця
літавка
літайка
літайча
літання
літанья
літати
літеплечко
літеплий
літепло
літера
літерат
література
літературний
літерний віз
літерняк
літечко
літити
літитися
літісь
літішний
літком
літненький
літник
літниця
літній
літняк
літнячка
літо
літовище
літом
літопис I
літопис II
літописний
літопись
літопровод
літорка
літорослий
літорост
літоросток
літошній
літошок
літря
літувати
літуватися
літюган
ліхтарня
ліхтарь
лічба
лічений
лічилка
лічильник
лічильниця
лічити
лічитися
лічіння
лічма
лічозір
ліщаник
ліщаниця
ліщебник
ліщина
лія
лляний
лляти
ллятися
лоб
лоба
лобанець
лобань
лобас
лобатий
лобідка
лобко
лобовий
лобогрійка
лобода
лободина
лободочка
лободяний
лободянка
лобоз
лобок
лобочок
лобузіння
лобурисько
лобурка
лобурча
лобурь
ловенький
ловецтво
ловець
Бербениця, -ці, ж. Боченокъ (чаще всего для сыра и др. молочныхъ продуктовъ). Шух. І. 250, 251. ЕЗ. V. 63. Пропилисьте молодицю за паленки бербеницю. Гол. IV. 441. Сім бербениць сиру. О. 1862. IV. 13. Лежать в бербеницях червінці без числа. Млак. 82.
Бола, -ли, ж. Тяжелая болѣзнь, эпидемическая болѣзнь. Желех. Бола по людях ходе якась; з боли люди мруть. Камен. у.
Буркований, -а, -е. Вымощенный камнемъ, шоссированный. У Київі завше сухо, бо вулиці бурковані як поміст. Канев. у. Дорога.... буркована. Чуб. II. 182. Гн. II. 196.
Карасьча, -чати, с. = карася́.
Либоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = либати 2. Желех.
Обпатрати Cм. обпатрювати.
Побусурменитися, -нюся, -нишся, гл. Обасурманиться. АД. І. 209. Був тридцять літ у неволі, двадцять чотирі як став на волі, потурчився, побусурманився. Дума. Вже я потурчилась, побусурменилась. ЗОЮР. І. 213. АД. І. 233. Хмельниченько побусурманившись, збив пушкою з гори Валка верх з батьківської церкви. ЗОЮР. І. 277.
Повпускати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Впустить (многихъ). Моли б вже швидче роскопали, тоді б у рай нас повпускали. Шевч. 2) Опустить (многихъ). Викопали яму під причілком, поставили води й їсти всього і їх туди повпускали. Рудч. Ск. І. 117.
Таліянка, тальянка, -ки, ж. Итальянка.
Тулубець, -бця, м. 1) Ум. отъ тулуб. 2) Внѣшняя оболочка, покровъ. Кавун щось вигризло, тільки тулубець остався. Лебед. у. Аж там лежить жаб'ячий тулубець. Рудч. Ск. II. 103.
Нас спонсорують: