Випитувати, -тую, -єш, сов. в. випитати, -таю, -єш, гл. Вывѣдывать, вывѣдать разспросами, допрашивать, разспрашивать, разспросить. Все роспитують та випитують, і що вони судейським не кажуть, не ймуть віри.
Доро́гшати, -шаю, -єш, гл. = дорожчати.
Женьки́ня, -ні́, ж. = жниця.
Покотело, -ла, с. Кружокъ (деревянный, металлическій). Мов покотело червоніє крізь хмару — сонце занялось. .
Почастувати, -ту́ю, -єш, гл. Попотчевать (напитками). А вже ж тобі од того да не ввиляти, щоб старостам рушнички не подавати. Ой перві прийшли, вона тим одказала, а других почастувала.
Росплітатися, -та́юся, -єшся, сов. в. росплести́ся, -туся, -те́шся, гл. 1) Расплетаться, расплестись. 2) Расплетать, расплести себѣ волосы.
Ташний, -а́, -е́ О повозкѣ: покрытая парусиной. Ташна повозка.
Тончити, -чу́, -чи́ш, гл. Утончать.
Украї́на, -ни, ж. 1) = країна. Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких. Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає. 2) Украйна, Малороссія — страна, заселенная украинскимъ народомъ, Так звана по письменські Мала Россія, а по народньому Україна. Зажурилась Україна, що нігде прожити: гей витоптала орда кіньми маленькії діти. Як із день-години зчинилися великі війни на Україні. Та немає лучче, та немає краще, як у нас на Вкраїні: та немає ляха, та немає пана, немає унії. Паша дума, наша пісня, не вмре, не загине, — от де, люде, наша слава, слава України. Настав инший порядок на Вкраїні, як почали князьки-Русь її оберегати, з неї собі данину брати і своєю, Руською землею її називати. Ум. українонька, україночка.
Хопта, -ти, ж. = бур'ян.
