Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

личаковий

Личако́вий, -а, -е. Мочальный, лыковый. Убогі носили личакову одежу. К. ЧР. 64. Скидають личакову драну свиту. К. ЧР. 70.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 366.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛИЧАКОВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛИЧАКОВИЙ"
Вербка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Відхрестити, -ся. Cм. відхрещувати, -ся.
Воздібний и воздобний, -а, -е. Хорошій, хорошихъ качествъ. (Станьмо) свої коні козацькії напасемо й напоїмо: тут трави зелені, води холодні, очерети воздобні. АД. І. 112. Которий то, панове молодці, козак дородний, ще й кінь під ним воздобний. Макс. (1849). 84. У Кулиша употреблено въ смыслѣ: способный, талантливый. Шукати серед мужиків людей дотепних, здатніх, воздібних, і таких людей підіймати наукою. К. XII. 9.
Джу́ґля, -лі, ж. Зимняя шапка. Вх. Зн. 14.
Зоружити, -жу, -жи́ш, гл. Соорудить. Уже зоружили зруб. Н. Вол. у. Зоружив чобота. Н. Вол. у.
Конокрад, -да, м. Конокрадъ. Ті жидки були всім завідомі конокради. Левиц. І.
Корочок, -чка, м. Ум. отъ корок.
Кульша, -ші, ж. 1) Бедро. 2) Уголъ стога сѣна или воза съ сѣномъ. Осмич кульшу праву у стозі. Волч. у.
Лівку́тник, -ка, м. = лівак. Вх. Зн. 33.
Нагалу́нитися, -нюся, -нишся, гл. Напиться (пьянымъ). Нагалунивсь так, що ні тітка, ні мамка не пізна. Екатер. г. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛИЧАКОВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.