Гиря, -рі, ж. 1) Низко остриженный. Бач чого гирі забажалось: кісничків. Ном. № 5343. Забравши деяких троянців, обсмалених, як гиря, ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. І. 5. 2) Гиря. Ум. гиронька. Ой гиронька ложки мила, тонкий хвартух замочила. Грин. ІІІ. 683.

Дзвонарі́в, -ре́ва, -ве Звонаревъ.

Дзиґну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Прожужжать.

Жерце́м нар. Алчно. Ненавидять, гонять, б'ють, жерцем пожирають. Чуб. V. 448.

Заду́бти, -бну, -неш, гл. = задубіти.

Зірни́ця, -ці, ж. Звѣзда. В мене батенько — ясний місяць, в мене матінка — ясне сонячко, в мене сестриця — ясна зірниця. Грин. III. 16. Ой ішов я до дівчини, як зійшла зірниця. Н. п. аж зірниці засвітили. Искры изъ глазъ посыпались (отъ удара). Ном. № 6628. 2) Молодыя деревца, выросшія изъ сѣмянъ. Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зірниці в аршин. Лебед. у. Ум. зірни́чка. Ясна зірничка барз ясно світила. Гол. IV. 524.

Квашений, -а, -е. Кислый, скисшій. Квашене молоко на сир зсілося. Чигир. у.

Несогірший, -а, -е. = незгірший. Угор.

Решітка, -ки, ж. 1) Рѣшетка. Желех. 2) Родъ орнамента въ украшеніяхъ деревянныхъ гуцульскихъ издѣлій (гладкой проволокой, втискиваемой въ дерево): ломаныя линіи, различно пересѣкающіяся и образующая ромбоидальныя клѣтки. Шух. І. 281. 3) Подобный предыдущему орнаментъ при раскраскѣ гончарной посуды. Вас. 184. 4) Родъ вышивки. Шух. І. 157, 158, Kolb. I. 48, 49. 5) Снарядъ для coбиранія черники: родъ совка съ плоскимъ дномъ, наружный край котораго оканчивается зубьями гребня; части: дно — гребінь, бока — обруч, ручка — фіст. Шух. І. 167. 6) Собств. Решотка. Родъ полки подъ шерстобитнымь луком, на которой лежитъ разбиваемая шерсть. Седневъ, Черниг. у. Ум. решіточка. Чуб. VII. 415.

Стяголь, -ля, м. Деревянная палочка, соединяющая въ саняхъ передній копил съ головою полоза. Сумск. у.