Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лице

Лице́, -ця́, с. 1) Лицо. Гарна, хоч з лиця води напитись. Ном. № 8450. До лиця. Къ лицу. Ном. № 11169. з лиця́ спасти, упасти, на лиці упасти, — змарніти. Похудѣть въ лицѣ. Розважали матусеньку, таки з лиця спала. Мет. 22. Невістка скаржиться. а на лиці не змарніла. Ном. № 9899. в лиці мінитися. То краснѣть, то блѣднѣть (о лицѣ). В лиці міниться, здрігається, труситься. МВ. ІІ. 51. 2) Только во мн. лиця, лиці. Щеки. Як була я молодиця, — цілували мене в лиця. Н. п. Як сміється було, то на лицях аж ямочки стають. Св. Л. 103. Одним відром зачерпнула, а за другим утонула, нехай щуки їдять руки, а плотиці — лілі лиці. АД. І. 313. 3) Лицевая сторона. Грошам лиця нема. Ном. № 11113. Хоч на лице, хоч на виворот, то все однаково. Кобел. у. одним лицем вода. Сплошь вода. Мнж. 169 4) Деревянная матрица узора для набойки холста. Вас. 192. 5) Улика. Так що, як він і бив його, але в його нема ніякого лиця, знаків нема. Брацл. у. Ум. личко, личенько. Бо не довго, чорнобриві, карі оченята, біле личко червоніє, недовго, дівчата. Шевч. 12. Як усаду вишня ягідками рясна, — молоденька дівчинонька на личеньку красна. Чуб. V. 9. Най погляну на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що вогнем горять. Рудан. І. 19. У ваших чоботях шкура на личко поставлена. Лебед. у. Въ Галиціи съ измѣн. удареніемъ: личко — верхняя сторона нагольнаго тулупа. Гол. Од. 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 365.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛИЦЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛИЦЕ"
Анти́пко, -ка, м. Чортъ, которому дверью отбито пятки, отчего онъ хромаетъ. Вх. Зн. 1. Драг. 52. Антипко (хованець) викльовуєся з курячого зноска. ЕЗ. V. 210. Якого антипка кричиш? Фр. Пр. 7.
Баник, -ка, м. Родъ ватрушки. Вх. Уг. 226.
Варивода, -ди, об. Капризный человѣкъ, принуждающій дѣлать что либо совершенно ненужное и притомъ постоянно придирающійся. Cм. варити воду. Не чоловік, а варивода. Ком. ІІ. № 692.
Горідчик, -ка, м. Ум. отъ город.
Купалочка, -ки, ж. Ум. отъ купала.
Оцупіти, -пію, -єш, гл. Затвердѣть.
Пахучий, пахущий, -а, -е. Душистый. Хай ваша душка буде між солодкими медами, перед пахучими ладанами. Ном. № 4573. Чебрець — зілля пахуще. Полт. у. Пахуще, як м'ята. Ном.
Перека, -ки, ж. Противорѣчіе, противодѣйствіе. Чого ти на мене гнів маєш? Я ж тобі ніякої переки не зробив. Лебед. у.
Посміхуватися, -хуюся, -єшся, гл. Посмѣиваться. Касян тільки посміхується. Н. Вол. у.
Пошарпатися, -паюся, -єшся, гл. 1) Изорваться; изорвать на себѣ; исцарапаться. Коловсь сердешний об тернину, пошарпався ввесь об шипшину. Котл. Ен. III. 20. Еней тут крикнув, як на пуп; заплакався і заридався, пошарпався, увесь подрався, на тім'ї начесав аж струп. Котл. Ен. III. 9. 2) Потормошить другъ друга. Їден з другим пошарпалися, а не бились. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛИЦЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.