Відцвітати, -таю, -єш, сов. в. відцвісти, -цвіту, -теш, гл. Отцвѣтать, отцвѣсти. Маки одцвітають, а роду немає, либонь уже їм не жаль мене, що не одвідають.
Забуя́ти, -я́ю, -єш, гл. Роскошно разростись, вырости; во множествѣ появиться. Як поле в них буяє бодяками, так забуяли серед Царяграда невольницькі базарі козаками. Густо забуяв наш нарід на руїні.
Зажи́ваний, -а, -е. Бывшій въ употребленія.
Захолодка нарѣч. Пока прохладно.
Зморокувати, -ку́ю, -єш, гл. Выдумать. Ходив собі по вулиці, та ось що зморокував.
Змостити, -ся. Cм. змощувати, -ся.
Обтрусити, -ся. Cм. обтрушувати, -ся.
Политися, -ллю́ся, -ллєшся, гл. Политься. Слово полум'єм взялося, і з мовчання, сумування мов той бистрень полилося. Кров полилася.
Проложити, -жу, -жиш, гл. 1) = прокласти. Ніколи не звернемо з дороги, що ти нам, проложив єси. 2) — пісню. Сложить, сочинить пѣсню. Проложив їм пісню про Царя Наливая. Не з добра то хтось проложив пісню: «Мати наша, мати! не журись ти нами»... Се не пісенька, а щирая правдонька. Так ми у своїх батьків служили, да оце про їх і пісню проложено. — гутірку. Сложить разсказъ. «Чи чував ти, братіку, щоб миш одкусила коли голову чоловікові? — Засміявсь козак: «Се, пане ясновельможний, тілько таку гутірку проложено».
Славний, -а, -е. 1) Славный. І наша слава вічно славна буде. Завели їх в славне місто, славне місто, ще славніщі замки. Славних прадідів великих правнуки погані.
2) Хорошій. Славний чоловік, та березинський. Ум. славненький, славнесенький. Славненька теличка. Ой ти, Байдо молодесенький, єсть у тебе лицарь да славнесенький.