Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

ласуватися
ласун
ласуха
ласько
лася
лат
лата
латаний
латанина
латання
латанці
латати
лататися
латаття
латач
латва
латвий
латвість
латво
латер
латина
латинець
латинити
латинник
латинський
латинь
латирник
латити
латиш
латка
латкувати
латник
латовець
латочка
латувати
латун
латунник
латура
латянка
лах
лаха
лахавий
лахамендрики
лахаминдрики
лахачі
лахаш
лахва
лахмай
лахман
лахманина
лахманка
лахманник
лахмання
лахмануватий
лахманяр
лахманярка
лахматий
лахмотник
лахта
лацний
лацно
лашт
лаштабей
лаштування
лаштувати
лаштуватися
лаштунки
лащити
лащитися
лаючий
лая
лаянка
лаяння
лаяти
лаятися
ле
лебайстер
лебедаха
лебеденя
лебедець
лебедик
лебедин
лебедина
лебединий
лебединка
лебедиця
лебедій
лебедіти
лебедка
лебедо
лебедонько
лебедочко
лебедя
лебедя 2
лебедяночка
лебедячий
лебеніти
лебердаші
лебідка
лебідь
лебонь
лев
левада
левадний
левенець
левеня
левержет
левиндовий
левиний
левиха
левиця
левіхна
левовий
левурда
левусь
левчук
лев'я
лега
легат
легво
Відкаснутися, -нуся, -нешся, гл. Отстать, отвязаться. Од мене, бабо, відкаснися, і не тілько на яві — і ві сні не снися. Ном. Одкаснись від мене і від лиця мого. Ном. Налякати хоче, аби ми від неї відкаснулись. Г. Барв. 206.
Ж сз. Употребляется послѣ предыдущей гласной. Горе ж мені, горе, нещасная доле! Чуб. V. 1.
Заштурмо́вувати, -вую, -єш, гл. = затушковувати. Конст. у.
Звіща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. звісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Извѣщать, извѣстить. Камен. у.
Козлуватий, -а, -е. Съ короткимъ хвостомъ. Той віл був козлуватий: хвіст одкручено йому колись. Екатер. у.
Небудь Нибудь. Хто-небудь, що-небудь.
Невгавний, -а, -е. = невгавучий. Вдова з своєї світлички довго чула веселий невгавний сміх убогих людей. Г. Барв. 308.
Позгрібувати, -бую, -єш, гл. = позгрібати. Усе позмітувано, позгрібувано, чи кізяк, чи трісочка. Г. Барв. 193.
Прожиття, -тя, с. = прожиток. Ой дай, Боже, усім христіянам многії літа, до щасливого прожиття у сім світі. Макс. Тягни звідти і на податки, і на прожиття. Мир. Пов. II. 85.
Токарня, -ні, ж. 1) Мастерская токаря. 2) Токарный станокъ. Части: підстава — основаніе, два вертикальныхъ столбика — стовпи, соединенные вверху продолбленнымъ вдоль посрединѣ огнивом, въ которое входить вертикальный за́яць, передвигаемый въ отверстіи вдоль огнива; отъ заяца до стовпа (лѣваго отъ работника) идетъ вало́к, между однимъ концемъ котораго и заяцем вставляется обтачиваемый кусокъ дерева; валокъ приводится во вращательное движеніе ремінем — ремнемъ, нижній конецъ котораго прикрѣпленъ къ постолу — подножкѣ, а верхній къ перекладинѣ отдѣльно стоящаго стовпа, называемой жердка; въ лѣвый отъ работника столбъ вдолблена толстая дощечка решітце́, отъ которой до заяця идетъ кривуля, — на послѣднюю опирается лѣвая рука работающаго. Части подножки, придѣланной къ основанію: постіл — на него ступаетъ нога, онъ вдѣланъ въ воротило, а послѣднее концами входитъ въ двѣ жабки. Сидѣлье токаря — сіде́ць. Шух. I. 305, 306. 3) Станокъ для обточки колесныхъ ступицъ. Сумск. у.