Жахну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ гл. жахати. 1) Пугнуть. 2) Броситься, побѣжать. Вовк так і жахнув у лозняк. Тоді запорожці як жахнули! так чисто все забрали, а татар на ґамуз порубали. 3) Вспыхнуть, вырваться (о пламени) Солома в сінях так і жахнула.
Завважи́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. завва́жити, -жу, -жиш, гл. Замѣчать, замѣтить, подмѣчать, подмѣтить, усмотрѣть, соображать, сообразить. І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого. Я вже завважив мирового, який він. Їдь-но, а там далі завважимо, куди нам повертати. Уже й сих слів Христових досить, щоб завважити, як противні слова п. Аскоченскаго науці християнській. 2) Дѣлать, сдѣлать замѣчаніе кому.
Задріжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Задрожать. Та повели до прийому — задріжали ніжки, ручки йому.
Лисеня́, -ня́ти, с. Дѣтенышъ лисицы. . Ум. Лисеня́тко, лисеня́точко.
Охотитися, -чуся, -тишся, гл. Желать. Не охотилась іти за Василя.
Покришище, -ща, с. ув. отъ покришка.
Поназнавати, -наю́, -єш, гл. То-же, что и назнати, но во множествѣ.
Потуманіти, -ні́ю, -єш, гл.
1) Покрыться туманомъ, затуманиться.
2) Одурѣть. З ляхами потуманіли й ми.
Примайструвати, -ру́ю, -єш, гл. Примастерить, придѣлать.
Угамовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. угамуватися, -муюся, -єшся, гл. Успокоиться, утихнуть, уняться. Не вгамовується Ївга. Еней сподарь, посумувавши, насилу трохи вгамувавсь. Чи ви там ще довго не вгамуєтеся? пора спати. Угамуйся, глянь на себе, який страшний ти і блідий.
