Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

лишатися
лишачий
лише
лишень
лишенько
лишечко
лишир
лишити
лишівка
лишка I
лишка II
лишки I
лишки II
лишко
лишниця
лишній
лишок
лишонька
лиштва
лищати
лищиця
ліб
ліберія
лівак
лівар
лівачка
ліверник
лівий
лівиця
лівкутник
лівкутниця
лівний
лівобіцький
ліворуч
лівцун
лівцунка
лівша
лігарь
лігвиско
лігвище
лігво
лігма
ліґерка
лід
лідниця
лієчка
ліженько
ліжко
ліжма
ліжник
ліжниця
лізиво
лізка
лізко
лізок
лізонька
лізти
лій
лійка
лійкуватий
лійці
лік
лікаренко
лікарів
лікарівна
лікарка
лікарня
лікарственний
лікарство I
лікарство II
лікарський
лікарчин
лікарчук
лікарь
лікарювати
лікоть
лілійовий
ліліовий
лілія
лім
лінивий
лінивіти
ліниво
лінивство
лінитися
лінка
лінкуватий
лінний
ліннишки
ліногуз
лінок
лінощі
лінтюга
лінування
лінуватися
ліньки
лінюга
ліпак
ліпанда
ліпар
ліпарь
ліпашка
ліпець
ліпити
ліпиця
ліпкий
ліплянка
ліпник
ліпота
ліпчитися
ліпш
ліпшати
ліпше
ліпший
ліп'янка
ліра
лірвист
лірик
лірика
ліричний
Горілча́ний и горільча́ний, -а, -е. 1) Водочный. Там бочка горілчана. Ном. № 8628. Не любить бджола й духу горільчаного. Сим. 202. 2) Горільча́ний брат. Собутыльникъ. Черк. у.
Зді́бність, -ности, ж. Пригодность, годность; способность. Постеріг я в нім тогді велику здібность до поетичного критицізму. К. ХП. 21.
Зе́мство, -ва, с. Земство.
Колосіти, -сію, -єш, гл. Колоситься; виднѣться своими колосьями. Там дивлюсь — жита колосіють, волошки блакитніють. Г. Барв. 352.
Пантарка, -ки, ж. Цесарка. Брацл. у. Хотин. у.
Прицілятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. прицілитися, -люся, -лишся, гл. Прицѣляться, прицѣлиться.
Склити, склю, -лиш, гл. Вставлять стекло. Він склить мені вікна в новій хаті. 2) Глазу рить. Склити миски. Канев. у.
Слав'янський, -а, -е. Славянскій. Всі мови слав'янського люду, всі знаєте, а своєї дасть Біг. Шевч. 213. Виростали у кайданах слав'янськії діти. Шевч. 237.
Трісочок, -чку, м. Щепочки и сухія вѣточки для растопки. Запалила Марусенька дрібненьким трісочком. Гол. IV. 468. Cм. трусок.
Уладіти, -дію, -єш, гл. = владіти. Нащо ж мені, добродію, людьми уладіти? Грин. III. 615.
Нас спонсорують: