Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

лишатися
лишачий
лише
лишень
лишенько
лишечко
лишир
лишити
лишівка
лишка I
лишка II
лишки I
лишки II
лишко
лишниця
лишній
лишок
лишонька
лиштва
лищати
лищиця
ліб
ліберія
лівак
лівар
лівачка
ліверник
лівий
лівиця
лівкутник
лівкутниця
лівний
лівобіцький
ліворуч
лівцун
лівцунка
лівша
лігарь
лігвиско
лігвище
лігво
лігма
ліґерка
лід
лідниця
лієчка
ліженько
ліжко
ліжма
ліжник
ліжниця
лізиво
лізка
лізко
лізок
лізонька
лізти
лій
лійка
лійкуватий
лійці
лік
лікаренко
лікарів
лікарівна
лікарка
лікарня
лікарственний
лікарство I
лікарство II
лікарський
лікарчин
лікарчук
лікарь
лікарювати
лікоть
лілійовий
ліліовий
лілія
лім
лінивий
лінивіти
ліниво
лінивство
лінитися
лінка
лінкуватий
лінний
ліннишки
ліногуз
лінок
лінощі
лінтюга
лінування
лінуватися
ліньки
лінюга
ліпак
ліпанда
ліпар
ліпарь
ліпашка
ліпець
ліпити
ліпиця
ліпкий
ліплянка
ліпник
ліпота
ліпчитися
ліпш
ліпшати
ліпше
ліпший
ліп'янка
ліра
лірвист
лірик
лірика
ліричний
Дев'я́ту́ха, -хи, ж. Гречиха, посѣянная на 9-й недѣлѣ послѣ Пасхи. Біл.-Нос.
До́лі нар. Внизу, на землѣ, на полу. Долі посідали. Млр. л. сб. 83. Хоч долі, аби в своїй волі. Ном. № 8915. А гайдамаки положили Дриґу долі та насипавши йому на голу спину пороху, запалили і драли греблом. ЗОЮР. І. 248.
Землепи́сний, -а, -е. Географическій. Желех.
Ложи́ти, -жу, -жиш, гл. Класть. Батько цілує хліб і ложить на столі. Грин. III. 423. Діток спати ложити. Мир. ХРВ. 126. Котре дерево усохле, то не можна його ложити, шоб сад не всихав. Чуб. І. 77. Я за свиту карбованця ложу. Мир. ХРВ. 195.
Осміх, -ху, м. = усміх. Її очі сміялись, а на губах перебігав осміх. Левиц. Пов. 73.
Позастоювані Застоявшіеся. Ой прийшов до нової стоянки, а вже його ворон-коні позастоювані. Гол. І. 116.
Росомаха, -хи, ж. Звѣрь: россомаха. КС. 1882. VIII. 377.
Спопеліти, -лію, -єш, гл. Обратиться въ пепелъ, истлѣть. Бодай стадо виздихало, бодай кужель спопеліла, бодай дитя скаменіло. Гол. І. 43.
Трепілка, -ки, ж. пт. Coturnix communis, перепелъ. Вх. Лем. 475.
Турок, -рка, м. 1) Турокъ. 2) Птица Fringilla rosea. Шейк. Вх. Пч. II. 11. Ум. турчин, туронько. АД. І. 312.
Нас спонсорують: