Ве́ргти, -ся. Cм. Вергати, -ся.
Гагарячий, -а, -е. Гагарій. Гагаряче пір'я.
Зачіля́бити, -блю, -биш, гл. Ударить, треснуть. Він його як зачілябив у вухо.
Зерни́ця, -ці, ж. Плодовое дерево, выросшее изъ зерна (а не посадкой).
Класний, -а, -е. Классный.
На́до пред. = над = наді. А надо дверьми сам Господь стоїть.
Найпа́к нар. = найпаче.
Опануватися, -нуюся, -єшся, гл. Воцариться, овладѣть властью.
Пробачити Cм. пробачати.
Ударятися, -ряюся, -єшся, сов. в. ударитися, -рюся, -ришся, гл. 1) Только сов. в. Удариться, ударить себя. На руках понесуть тебе, щоб не вдаривсь об камінь ногою. Да вдарилась мати, об поли руками: тепер же я, мої діти, пропали із вами. Ой підлинув соколонько під зелений сад та вдарився крилечками об зелений сад. Шляхтянка скрикнула, підняла руки до неба і, як нежива, вдарилась об землю. 2) Бросаться, броситься, побѣжать. Дівчата вдарилися в-ростіч. В погонь.... ударилась за Марком. ударитись навтікача. Броситься бѣжать. 3) Отправляться, отправиться. Ударилась в город мамкувати. у мандри вдарилась. Отправилась въ дорогу, пошла бродяжничать. 4) Обращаться, обратиться къ кому, прибѣгнуть къ кому. Вона вдарилась до знахарки. вдарятися в що. Прибѣгать къ помощи чего, обращаться къ чему. Не плач, мати Оврамихо, не вдавайся вліки, — випроводила сина Овраменка у поход навіки. Не плач, мати Оврамихо, не вдаряйсь в ворожки, — поховали сина Овраменка в степу край дорожки. Cм. вдаватися. 5) ударитись у голос, у плач. Заплакать. 6) — у тугу. Запечалиться.