Будний, -а, -е. = буденний. Будного дня нема коли йти по горіхи.
Ді́вчи́на, -ни, ж. 1) Дѣвица, дѣвушка, дѣвочка. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Дівчино моя зарученая, чого ж ти така засмученая? Погуляла дівчиною років зо три. 2) Также: Кра́сна ді́вчина. Названіе дѣвушки, стоящей около матері въ игрѣ въ ворона. 3) Ді́вчина з ві́драми. Одно изъ созвѣздій. Ум. Ді́вчинка, дівчи́нонька, дівчи́ненька. Ой у полі криниченька, — орли воду п'ють, а вже ж мою да дівчинку до шлюбу ведуть. Кохав козак дівчиноньку, як батько дитину. мн. ч. не имѣетъ, а въ необходимыхъ случаяхъ употребляется мн. ч. отъ дівча: дівча́та (Cм. Дівча).
Доброгла́сний, -а, -е. Благозвучный. Страдания мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо.
Звере́снути, -ну, -неш, гл. Вскрикнуть. Як звереснули люде — не хочемо! Звереснув та й побіг.
Імла, -ли́, ж. = мла. Ой імла, імла по полю лягла. Шо на нашій сестрі на русій косі білая імла пала.
Кишкатий, -а, -е. Съ краснымъ наростомъ на головѣ (объ индѣйскомъ пѣтухѣ). индик кишкатий! говорится о спесивомъ человѣкѣ.
Кісниця, -ці, ж. Родъ рыбы. Кісниця — широкий писк, пера червені, пляската.
Понявчати, -чу́, -чи́ш, гл. = понявкати.
П'ятипиришниця, -ці, ж. Родъ болѣзни (накожной?) на рукахъ.
Хоровитість, -тости, ж. Болѣзненность.