Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безнащадний

Безнащадний, -а, -е. Не имѣющій потомства, безпотомный. Cм. нащадок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 42.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗНАЩАДНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗНАЩАДНИЙ"
Бахтати, -таю, -єш, гл. Буйно рости. Подольск. г.
Бучулька, -ки, ж. Ум. отъ бучуля.
Докла́дний, -а, -е. Обстоятельный, подробный, точный.
Захоробрытыся, -рюся, -рышся, гл. Расхрабриться.
Зди́рник, -ка, м. = здирця. Народ не любить багачів, каже, що вони здирники. О. 1862. V. 12.
Зима́ и пр. = зіма и пр.
Мару́дитися, -джуся, -дишся, гл. Копаться, возиться, мѣшкотно дѣлать.
Мент, -ту, м. Мигъ. у-мент. Вмигъ. Сів на хазяйського коня, в-мент придув із горілкою. Драг. В один мент одно за 'дним переміняється. Г. Барв. 466.
Поледівка, -ки, ж. = поледиця. Вх. Уг. 261.
Росприскати, -ся. Cм. росприскувати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗНАЩАДНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.