Горди́на, -ни, ж. Раст. Viburnum Lantana, гордовина.
Дожида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. ді(о)ждати, -жду́, -деш, гл. Дожидать, дождаться, ожидать, поджидать. Добре роби, доброго й кінця дожидай. Ой я тебе, козаченьку, що-дня дожидаю. Щоб ти не діждав сонечка праведного побачити! Не діждуть вони сього, невірні душі!
Міхоно́ша, -ші, м. 1) Провожатый слѣпца, носящій мѣшокъ съ подаяніемъ. Хто йде, їде — не минає: хто бублик, хто гроші, хто старому, а дівчата шажок міхоноші. 2) Носящій мѣшокъ при колядованіи и пр. Василь все за ними ходить та, як той міхоноша у колядці, носить Марусин кошик.
Мсти́вість, -вости, ж. Мстительность.
Позажурюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Опечалиться (о многихъ). Дівчата позажурювались.
Пообмазувати, -зую, -єш, гл.
1) Обмазать (во множествѣ).
2) Испачкать (во множествѣ).
Поштурхатися, -хаємося, -єтеся, гл. Потолкать другъ друга, надавать другъ другу тумаковъ, пинковъ. Хоть на кії, хоть кулаками поштурхатись попід боками.
Спрага, -ги, ж. Жажда. Буде голод і спрага. Від спраги мліли.
Трепачка, -ки, ж. Кисточка на концѣ кнута.
Упадати, -даю, -єш, сов. в. упасти, упаду, -деш, гл. 1) Впадать, впасть, вливаться, влиться. Лише річка не вертає у гори землицев, тілько усе упадає до моря водицев. Сімсот річок і чотирі та й усі ж вони та й у Дніпро впали. — в сло́во. Вставлять свое слово въ разговоръ, вмѣшиваться въ разговоръ. Котрась моя дитина щаслива, — відповідає брат. — Е, ні, — впадає в слово багач, — ви всі щасливі. О дорогѣ: направляться, направиться, пролегать, входить. Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в темний луг, чи у поле? 2) Вбѣгать, вбѣжать. Тогді вдовиченки в чужий двір впадали, шапки в руки знімали. До світлиці хутко впала. 3) Натыкаться, наткнуться, случайно встрѣтиться, напасть. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. 4) Падать, упасть. Не так то і встати, як упасти. Як тя баба в купель клала, на груди ті искра впала. Впав перед ним на коліна. До Кішки Самійла прибував, у ноги впадає. упасти в тісну діру. Попасть въ трудныя обстоятельства. — у гаразд. Достичь благосостоянія. Упав у гаразд, як муха в сметану. — на коня. Вскочить на лошадь. Упав Данило на коня і помчавсь, не оглядаючись. вона йому впала в око. Онъ ее замѣтилъ, обратилъ на нее вниманіе. Вона мені й тоді ще в око впала, що яке то молоде й хороше, та нещасливе. 5) Опускаться, опуститься, сѣсть. Прилетіла пава, коло його впала. 6) Убывать, убыть, спадать, спасть. На Миколая вода впадав. 7) Вваливаться, ввалиться. Три ночі не спала, — впали карі очі. 8) Только соверш. видъ? Наступить. Ось упав мені й сімнадцятий рік. Аж гульк — зіма впала. Як упала зіма на Покрову, то лежала до самого Юрія. Ніч упала. 9) — на що. Ослабѣвать, ослабѣть. Упав на ноги. упадає на силі. Обезсиливаетъ, ослабѣваетъ. 10) — коло ко́го. Заботливо ухаживать. Коло дитини так упадає. Нехай би ти коло неї впадала, а не вона на староста літях коло вередливого дівчати. мн. 11) Случаться, случиться, приходиться, придтись. Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Упало нам у однієї баби ночувати. Упало йому знов ійти лісом. От приходе неділя, чи так празник який упав. Упало і їй ліпити молодим пиріжки. на моє сло́во впало. Вышло по моему, какъ я говорилъ. Так, як я казав, на моє слово впало. 12) Доставаться, достаться, придтись. Впала йому велика худоба (родич умер багатирь). Взялисі (татарове) паювати: дівка впала парубкові, а тещенька зятенькові. Найшли троє яблук і всім по цілому впало. 13) Слѣдовать, приходиться, придтися, надлежать. Своєї частки, що упадала йому од його батька, не брав, — братові вже, чи невістці оддав. На день упадає заробітку по півкарбованця. Держати ж тебе при собі на чужому хлібі не впадає. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Не впада діло сьогодні ткати. 14) Приличествовать. Не впадав москаля дядьком звати.
