Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Гостюва́тися, -тю́юся, -єшся, гл. Угощаться. Був один пан у гостях і добре там гостювався: їв усякі страви і пив усякі вина.
Ди́нячий, -а, -е. Дынный. Диняче бадилля. Динячі кабачки.
Зерновий, -а, -е. Зернистый, зерновой. зерновий вивід. Родъ вышивки.
Їзджалий, -а, -е. О лошадяхъ: ѣзжалый. Бідкається, де б йому купити на старість їзджалого смирного коня.
Крикси, -сів, мн. Безсонница ребенка, сопровождаемая плачемъ.
Кучомка, -ки, ж. Ум. отъ кучма.
На́па́сть, -сти, ж. 1) Напасть, придирка. Хто хоче напасти, най того Бог поб'є. 2) Бѣда, несчастіе. Чи довго жити у сій напасті? Що Бог дасть, то не напасть. 3) Штрафъ, пеня. Мені оце присудив мировий платити 40 р. напасти. 4) напасть натяга́ти на ко́го. Взводить напраслину. Напасть натягає на мене. 5) до напасти. Пропасть, много. Курей тут до напасти.
Провинка, -ки, ж. Ум. отъ провина.
Пудити, -джу, -диш, гл.
1) Гнать. Молоде гудь, та в двір пудь, а старе хвали, та з двора веди.
2) Мочиться.
