Вирва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Три вирви в шию і міх кулаччя. У три вирви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль.
Капелюшанка, -ки, ж. Кусокъ старой шляпы.
Онавісніти, -ні́ю, -єш, гл. Надоѣсть. Вже він трохи й онавіснів мені: тільки й мови, що він, тільки й думок, — надокучило!
Прирвати, -рву, -рве́ш, гл. Дорвать, арвать еще.
Прутикувати, -ку́ю, -єш, гл. Шить прутик.
Самокиш, самокиша, -ші, ж. = самокисє.
Тонкослізка, -ки, об. Плакса, человѣкъ, котораго легко довести до слезъ.
Удивуватися, -вуюся, -єшся, гл. Удивиться.
Умивальний, -а, -е. Умывальный. Моя вмивальна чаша.
Штанько, -ка, м. Носящій штаны.
