Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безмін

Безмін, -на, м. Безмѣнъ. Безмін да терези. К. ЧР. 71. Ум. безмінчик. Ув. безмінище, безміняка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 42.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗМІН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗМІН"
Бильчак, -ка, м. Бревно изъ цѣльнаго дерева, деревянный брусъ.
Видоліти, -лію, -єш, гл. = видолати. Не видолію, бо не стане грошей. Рк. Левиц.
Ганебність, -ности, ж. Позоръ.
Негоїстий, -а, -е. Плохо заживающій (о ранѣ).
Переглянутися Cм. переглядатися.
Посувом нар. Подвигая, подвигаясь.
Продлубатися, -баюся, -єшся, гл. Провозиться надъ чѣмъ. Продлубався пів дня по дурному.
Танечниця, -ці, ж. Танцорка. Лядаякій танечниці і фартух на заваді. Чуб. І. 297.
Хе-хе, меж., выражающее смѣхъ. А ми... хе-хе! а ми жонаті. Шевч. 180.
Хитючий, -а, -е. 1) = хисткий 1. Се хитючий човен. Волч. у. 2) = хисткий 3. Яка хитюча гілька. Нѣжин. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗМІН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.