Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безмірний

Безмірний, -а, -е. Безмѣрный, неизмѣримый, безпредѣльный. Стор. МПр. 166. Небо безкрає та безмірне. Ком. І. 20. Безмірна далечінь. Ком. І. 51.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 42.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗМІРНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗМІРНИЙ"
Аблега́т, -та, м. Депутатъ (Галиц.). Голов. ІІІ. 261.
Відвихнутися, -нуся, -нешся, гл. Отлучиться на короткое время. От, увечері дід з бабою кудись відвихнулись, а дочка й давай шукать. Рудч. II. 35.
Ґе́дкати, -каю, -єш, гл. = Лоскотати 1. Вх. Лем. 407.
Дамни́ця, -ці, ж. Шашечница. Павл. 33.
Запали́ти, -ся. Cм. запалювати, -ся.
Збу́рити, -ся. Cм. збуряти, -ся.
Зобачати, -ча́ю, -єш, сов. в. зобачити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть. Грин. III. 162, 181. О. 1862. IV. 21. Як я його не зобачу, то не раз заплачу. Чуб. V. 5.
Лите́рний віз. = літерний віз.
Поставитися Cм. поставлятися.
Тискавиця, -ці, ж. Кровавый понось. Ровен. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗМІРНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.