Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безлюдник

Безлюдник, -ка, м. Отшельникъ. К. МХ. 17.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 42.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗЛЮДНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗЛЮДНИК"
Високорогий, -а, -е. Съ высокими рогами. Воли високорогі половії дивляться з загороди у двір поважно. МВ. ІІ. 134.
Вішатися, -шаюся, -єшся, гл. Вѣшаться. З тої досади узяв мотузок і пішов вішатися.
Дво́рка, -ки, ж. = Двірка. Гол. IV. 467. Їден чобіт на обцасі, а другий на корку; а хто хоче біду знати, най ся візьме дворку. Ой чи дворка, чи не дворка, аби в дворі була, уже ж вона, пане брате, робити забула. Чуб. V. 1067.
Залу́биці, -ць, ж. мн. Сани съ кузовомъ.
Зацвісти́ Cм. зацвітати.
Легкокри́лий, -а, -е. Легко летающій (о птицахъ). Желех.
Позагоюватися, -гоюємося, -єтеся, гл. Зажить (о ранахъ).
Прив'язувати, -зую, -єш, сов. в. прив'язати, -жу, -жеш, гл. Привязывать, привязать. Прив'язала коня до берестонька. Мет. 19.
Сковзатися 2, -заюся, -єшся, гл. = сковзатися. О 1862. І. 41.
Цюник, -ка, м. 1) = воробець тростяний. Cм. воробець 2. Вх. Пч. II. 10. 2) Маленькая серебряная монета, выкапываемая въ землѣ. Вх. Зн. 78.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗЛЮДНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.