Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безличник

Безличник, -ка, м. Безстыдникъ. Шейк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 41.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗЛИЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗЛИЧНИК"
Галайстра, -стри, ж. Толпа, куча народа, дѣтей. Желех.
Гнилоїдити, -джу, -диш, гл. Скряжничать. Желех.
Ле́гма́ нар. Лігма.
Ля́мент, -ту, м. = лемент.
Надрі́зувати, -вую, -єш, сов. в. надрізати, -рі́жу, -жеш, гл. Надрѣзывать, надрѣзать.
Обідрати, -ся. Cм. обдирати, -ся.
Писарня 2, -ні́, ж. соб. Писари.
Помчати, мчу́, -чи́ш, гл. Помчать, быстро понести, повезти. Куди Мар'єчку помчали, — тільки слід. Мет. 229. Чортинята миттю приробили йому довгенні крила та й помчав він мене у те саме дупло. Стор. МПр. 47.
Понапаскуджувати, -джую, -єш, гл. Нагадить (во многихъ мѣстахъ). Діти понапаскуджували. Мнж. 59.
Примусний, -а, -е. Изобрѣтательный, способный, находчивый. Мнж. 190.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗЛИЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.