Блудник, -ка, м. Блудникъ.
Забу́тни́й, -а́, -е́. и забу́тній, -я, -є. 1) Забывчивый. Забутний чоловік. Ніяк от не згадаю, як його прозивати; я такий забутний став — так зараз і забуду. 2) Вызывающій забвеніе. Чи мені дано такого зілля забутного, чи що?
Затверді́ти, -ді́ю, -єш, гл. Затвердѣть.
Каламайка, -ки, ж. Ткань: коломенка. Юпка в її була з байки, а спідниця з каламайки. Шунті на ньому синій і китаєва юпка, поясом і аглицкої каламайки підперезаний.
Мили́ти, -лю́, -лиш, гл. Мылить, намыливать. Їдна шиє, друга миє, третя поливає, а четверта милом милить, п'ята помилив.
Моло́чка, -ки, ж. Раст. a) Euphorbia cyparissias L. б) Euphorbia procera, в) Lactuca scariola. Cм. молочай, молоко песяче, молочко котяче.
Напра́сний, -а, -е. 1) Несправедливый. А на мене, молодую, напрасная слава. 2) Дерзкій, обижающій, задорливый. 3) Внезапный, скоропостижный.
Розмай, -маю, м. Основное значеніе: что-либо развѣвающееся, поэтому розмай — эпитетъ лѣса: Ой гаю мій, гаю, великий розмаю, як я впущу голубочку, вже ж і не спіймаю. Также тотъ, который развѣваетъ, разбрасываетъ въ стороны; поэтому въ свадебной пѣснѣ брать невѣсты, расплетающій ей косу, называется: розмай-коса. Ой глянь, дівчино, крізь колач, карими очима та й заплач, бо іде твій розмай-коса, загуби-краса. розмай, розмай-зілля — растеніе, о которомъ поется въ пѣсняхъ, повидимому то-же, что и тирлич (когда его варять, то это заставляетъ милаго прилетѣть), а быть можетъ ото и не имя опредѣленнаго растенія, а названіе волшебнаго зелья, имѣющаго извѣстную чудодѣйственную силу. Біжи, дівко, до гаю, шукай корінь розмаю. Ще до гаю не дійшла, розмай-зіллячко знайшла... «Кипи, кипи, корінець, поки прийде молодець!» Ще корінець не вкипів, вже молодець прилетів.
Струдити, -джу, -диш, гл. Утомить работой. Вернула з поля змучена і струджена. Мого миленького не розбудять: миленький бардзо стружений.
Шкібля, -блі, ж. Скобелка, круглый скребокъ у бочаровъ. Ум. шкібелька.
